“Я зрозумів, що цим би я і хотів займатися”: творча зустріч із професором Володимиром Великочим

Сьогодні, 7 березня, у Івано-Франківську відбулася творча зустріч громадськості із професором та деканом факультету туризму ПНУ імені Василя Стефаника Володимира Великочого. Захід приурочили до 55-річчя професора.

Інформатор побував на творчій зустрічі та розповість вам про неї.

Послухати знаного у місті професора завітало близько 50-ти людей. Крім колег Володимира Великочого були ще й студенти, громадські активісти та культурні діячі. Кожен мав можливість поставити будь-яке запитання ювіляру.

Модерували творчу зустріч письменниця й докторка філологічних наук Ольга Деркачова та кандидат історичних й доктор політичних наук Іван Монолатій.

Володимир Великочолий розповів про своє дитинство, період навчання у школі, зміну при виборі професії, родину та власний творчий шлях. Каже, що малим був трохи “урвитилем”. А однією з переломних подій стало заборона у навчанні військової справи:

“В 2.5 роки робили операцію на апендицит. Я тоді запам’ятав дуже добре медсестру, яка мені робили перев’язуваня. Тоді я захотів бути лікарем. 

Пізніше помер батько, коли мені було 6 років. Він був воєнруком в навчальному закладі. Образ батька-військового був у мене до 11 класу. Я мріяв стати військовим і готував себе до цього. А вже під час того, як треба було обирати одне з військових училищ, мене викликали співробітники КДБ. Вони сказали, що я не буду військовим і не зможу вступити до училища”.

Тоді він запитав про причину таких слів. Вони йому сказали, що до його родини приїжджали родичі з-закордону:

“Ви нелегально їх провезли. Так як в тебе є родичі закордоном, то бути військовим ти не можеш”.

Але професор додав, що дуже радий з того, що став науковцем і навчався у ПНУ:

“Я думав стати філологом, але обрав історичний факультет. На ньому було дискусійних клубів, де я і друзі дискутували, читали, обговорювали різні історичні процеси. Я зрозумів, що цим би я і хотів займатися”.

Ольга Деркачова запитала у ювіляра про його творчий шлях і те, чи не боїться він говорити про заборонені речі і бути не таким як всі. Професор відповів, що лише дурень цього може боятися:

“Я не з тих, хто хоче довше жити, напевне. Це пов’язано із внутрішніми традиціями та моєю генетикою. Я займався етимологією свого прізвище. Воно виявилися козацьким. А раз козацьке прізвище, то є оцей рід та почуття справедливості, яке повинно вмонтувати в козаків. Воно десь і зберіглося в мене. Я завжди ставив питання: що для мене важливіше? Чи залишитися в комфортному ліжку, бо все ж є. Або щось ще робити? Подолати цю рису впертість було складно. Але якщо є якась мета зробити важливу річ, то мабуть я б її долав”.

Також підняли тему й того, що подобається найбільше професору:

“Дуже не багато в світі є людей, в яких співпадає річ, коли ти займаєшся роботою, яка є твоїм хоббі. Мені здається, що я особисто отримую задоволення над тією чи іншою проблемою, яка виникає під час дискусії. Якщо знаходити час і правильно його розподіляти, приділяти час родині, дружині, колегам, городу, то варто можливо і писати роботи.»

У професора запитали й про те, чи заважає керівна посада у творчому шляху. Він відповів, що в житті можливо все робити, якщо правильно організовувати свій час:

“У кожної творчої людини є свій стиль. І кожному треба певний час для того чи іншого процесу. Якщо ж бажання та хотіння щось зробити, то все це можна зорганізувати.”

Вітали ювіляра й представники влади нашого міста. Зокрема радник  міського голови Івано-Франківська Мирослав Кошик побажав декану  такого ж доробку, в 10 разів більше тиражів і гонорарів:

“Історія ЗУНР – це дуже гарний твір. Хочу, аби в тебе було все добре. Завжди бажаю бути гарним чоловіком”.

А директор Департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОВА Віктор Кімакович лаконічно побажав усього найкращого?

“Знаю вас, як людину, яка йде до мети”. 

Не обійшлося й без питань студентів, зокрема у професора поцікавилися порадами для молодого покоління, на що він відповів:

Я би побажав вам добре зважити ваш вибір. Кожна професія є складною, але професія вченого є дуже складною. Це відповідальна річ, і якщо ви на це погоджуєтесь, то мусите розуміти, що вас чекає нелегкий вибір у житті. Якщо хочете йти в науку, то ставте собі за мету зробити хоча б одне відкриття у цій галузі. А коли ви починаєте будь-яке дослідження, то давайте відповідь на запитання “чому”.

Читайте також: Для абітурієнтів став доступний демонстраційний НМТ з математики.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com