Кожна книга рано чи пізно знайде свого читача: інтерв’ю із букблогеркою Розендою Ґібстон

Чи отримують букблогери книги безкоштовно? Що надихає вести канал і писати огляди? Який відгук від аудиторії надихає найбільше?

Про це й не тільки Інформатор розпитав у письменниці й букблогерки Розенди Ґібстон.

Коли ти почала вести блог?

Неофіційно перший відгук опублікувала в 2019 році, це були враження від книги Анастасії Нікуліної “Сіль для моря або Білий Кит” (якщо я правильно пам’ятаю назву), а вже потім, коли мимоволі в чатах дізналася, що ставши блогером можна отримувати безкоштовно книги – очі загорілись. Звісно, за роки ведення блогу я таки отримувала їх – п’ять чи шість точно від авторів самвидаву та видавництв. Якщо автори, бувало, самі писали за прохання зробити огляд на їх книги, то видавництвам доводилося писати самостійно. Ще й не завжди мій блог їм підходив, оскільки там є свої умови.

Що надихнуло розповідати про книги?

Книги. В моєму оточенні на той час було дуже мало людей, які цікавляться читанням книг. Та й зараз в реальності їх суттєво не побільшало. А РОЗПОВІДАТИ ПРО СВОЇ ВРАЖЕННЯ ХОЧЕТЬСЯ! Тож саме книги спонукають і засуджено на мене дивляться, коли довго відкладаю написання того чи іншого відгуку. Крім того, це хороший спосіб знайти друзів та однодумців.

Який огляд вважаєш найбільш вдалим?

З крайнього, то це “Машина” Дарії Піскозуб. Мені подобається, що зараз покращилися навички створення фотографії книг або аналізу тексту. Щоправда активність значно менша, аніж в минулі роки. Також мій відгук на “Серафіна та чорна мантія” Роберта Бітті видавництво Ранок опублікувало в себе на сторінці.

Який огляд набрав найбільше відгуків?

Тут варто розділити інстаграм та тікток, адже в другому я веду більш розважальний контент, але про книги також є.

Статистика Інстаграму говорить, що найпопулярнішими відгуками були на такі книги: “Трон зі скла“, “Із крові й попелу“, “Лунастри. Танок білих карликів“.

Іронічно, що в цих відгуках я висловлювала своє незадоволення щодо деяких аспектів книг, так що, очевидно, людям подобається, коли в когось горить від популярних книг.

Щодо тіктоку, то переважно останнім часом контент сфокусований на локальних відео про речі, які зрозуміють письменники або те, що знайомо з багатьох історій – книжкові і не тільки кліше. Так одне відео вискочило на 47 тисяч переглядів.

Про ютуб-канал:

Це взагалі моя третя спроба його нормально розпочати вести. Раніше я робила помилку, коли місяцями, а то й роками нічого не знімала, бо там нема ідеї, там опису, там концепції каналу, тут нема на що знімати або я не вмію монтувати.

Канал “Безкорисна” це буквально: взяла телефон, сіла говорити, видалила, що вважаю зайве, опублікувала. Так, можливо я не приділяю достатньо зусиль, аби він став кращим або приносив якусь користь.

Та чого я маю від нього щось очікувати, коли він буквально називається “Безкорисна” (відсилка на два значення цього слова зі словника).

Які літературні теми викликають у тебе бажання говорити сто годин?

Нічого конкретного згадати по інших книгах не можу, оскільки не розбираюсь в складних літературних термінах та не входжу до якихось великих фанхат, але я ж також пишу щось літературне, тож 100 годин можу говорити про “Мряку”, яку пишу уже близько п’яти років і цей повинен стати кінцем всього. Пообіцяла, що або завершу її в грудні, або видалю. Тож всі, кому я про неї розповідала з напругою чекають грудня. Я теж чекаю.

Яку тему хочеться висвітлити, але поки не було можливості?

В Інстаграмі — зробити всі відгуки на книги, які прочитала, але поки не було часу про них розповісти. Серед них “Беззоряне море”, “Рікі та дороги”, “Елеонор і Парк”, “Локвуд і Ко. Примарний хлопець”, “Доки кава не охолоне”, “Недоторка”… Багато. І мені соромно, що ще нема на них оглядів.

Для ютубу є ідея для відео показати свої улюблені книги чи серії, але з однією умовою. Маю купити предмет, реквізит до нього, але поки що потримаю це в секреті.

Для тіктоку завжди є чимало ідей, але також не вистачає часу, щоб зібрати себе до купи й налаштувати на ті ж створення образів Героїв та Лиходіїв.

З якими труднощами стикаєшся у процесі ведення блогу? 

Раніше я б сказала, що це створення фото чи недостача досвіду в тих чи інших сферах, проте зараз багато чого змінилося в книжковому блогінгу, за чим я не встигаю, і труднощами для кожного блогера є, коли активність падає.

Як би я не старалась, ту ж статистику, що раніше, власними силами повернути складно.

Нема активності — нема показу твоїх дописів на широку аудиторію, отже менше людей дізнається про справді хороші книги. Тут ще й грає фактор, що я роблю відгуки переважно на маловідомі книги або ті, що ще не встигли бути популярними.

А що найлегше в цьому процесі?

Не заморочуватися щодо цього. Зробити фото за три секунди? Так. Написати текст за 5 хв? Звісно. Взяти телефон й піти без сценарію говорити півгодини? Давай.

Поки бодай одна людина чекає на те, що я щось викладу мені легко намагатися без зусиль. Пощастило, що свого часу знайшла справді своїх людей.

Улюблений формат:

Говорити наживо, показувати наживо свої враження та емоції. Байдуже, передаючи це текстом КАПСОМ чи записуючи відео/голосові. Почуваюсь дуже відкритою та інші тягнуться до такого. Бачать подібний контент — відчуваєш спорідненість, що ось ця людина, яка такий серйозний блогер, теж волає від того, яка то класна книжка.

Книгоблогери, які надихають:

ВСІ, НА КОГО Я ПІДПИСАНА! Завжди складно називати когось конкретного, коли довкола СТІЛЬКИ класних людей. Взагалі всі книжкові блогери викликають у мене велетенське відчуття захоплення й поваги, але ті, на кого я підписана — окрема категорія.

Побажання для книголюбів:

Читай. Українською.
Читай. Шукай для себе нові сюжети й авторів.
Читай. Помиляйся і визнавай, що деякі книги не для тебе.

Тут справа навіть не в тому, що книги повинні додавати знань чи розуму.

Кожна книга рано чи пізно знайде свого читача, а що як ти один із них?

Читай.

Юлія Равлюк

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com