Втрачена культура брукування: історія Франківської трилінки

Христина П'ятнюк

7 місяців ago

Нещодавно в соцмережі фейсбук опублікували фото старовинної трилінки, яка досі збереглася на одній з вулиць нашого міста. Ми вирішили дослідити коли вперше вона з’явилася в Івано-Франківську.

Повідомляє Інформатор

Трилінка — це така бетонна плитка у формі шестикутника. Дороги, забруковані такою плиткою, довели своє практичне значення та могли служити більше як 80 років. Перевагою її було просте виробництво, довговічність та легке укладання.

До слова, з відкритих джерел відомо, що сучасна вібропресована бруківка служить до 25 років, а вібролита до 40 років.

Така трилінка збереглася на двох вулицях Тринітарської та Станіславської. Невеликі за протяжністю дві паралельні вулички слугують переходом з Галицької до Шеремети, зовсім поруч з площею Ринок.

Трилінка була популярна в 1920 – 1930 роках через свою надійність та економічне виготовлення (бетон + костка).

Вага одного такого шестикутника близько 30 кг, висота 15 см. Названа на честь архітектора Трилінського, який придумав таку технологію виготовлення.

У травні 2021 року під час капітального ремонту вулиці Донцова знайшли давню трилінку. Тоді у департаменті благоустрою зазначали, що після виконання усіх демонтажних робіт залишки трилінки перерахують та приймуть остаточне рішення щодо подальшого капремонту вулиці.

Згодом у червні того самого року у департаменті повідомили, що після проведення демонтажних робіт фахівці встановили, що старе покриття з трилінки було тільки на ділянці від вулиці Грюнвальдської до вулиці Героїв Крут.

“На цій ділянці дане покриття і залишимо. Підрядник уже розпочав роботи з улаштування”, – йшлося у дописі.

Скрін допису з групи про трилінку

Нам також вдалося знайти цю вулицю вкриту старовинною трилінкою. Виглядає вона справді дуже естетично та історично.

“Крім естетичного вигляду, таке укладання бруківки мало важливе практичне значення. Під час найбільших злив, можна було пройти площею та не замочити при цьому ноги”, – йдеться у статті “Як в Станиславові з’явилась бруківка”

Повернемося до історії появи бруківки в нашому місті.

В другій половині 20 століття “брукарське ремесло” стало популярним на Галичині. Тоді вкладання бруківки було дуже небезпечною і важкою роботою.

На місце, де мала брукуватися вулиця, звозили кам’яні брили, а майстри розбивали їх залізними молотами. Потім дрібніші кавалки посипали піском, поливали водою та утрамбовували. Коли робітники дробили кам’яні брили, шматочки каменю розліталися на всі боки. І самі майстри, і випадкові перехожі через це отримували травми — не один так позбувся ока.

На початку 20 століття в Станиславові використовували дуже прогресивну як на той час технологію будівництва доріг – систему Мак-Адама.

Довідково: Джон Лаудон Мак-Адам (1756–1836) був відомим британським інженером, який розробив надійну основу для дорожнього покриття з дробленого каменю і гравію. Однак на особливо жвавих вулицях доводилося класти дрібну бруківку з особливо міцного каменю – базальту. Саме такою бруківкою в 1911 році була вкрита частина тротуарів вулиці Сапєжинської на перетині з вулицею Третього Мая (тепер перетин Шашкевича і Незалежності).

Згодом у 1935 році в Станіславові велися масштабні роботи з покращення міста. Тоді упорядкували Тринітарську площу, прибравши з неї стихійну торгівлю, на вулиці Сапєжинській розбили нові газони та висадили саджанці італійських тополь, вкрили бруківкою кілька маленьких вуличок.

А, вже в кінці 1930-х років у Станиславові з’явилася відома трилінка – бетонна плитка у формі шестикутника. Її винайшов польський інженер Владислав Трилінський (1878–1956).

Як довела практика, дороги з трилінки здатні служити понад 80 років. Основною її перевагою була простота виробництва, легкість укладання і довговічність. Ця плитка була настільки популярною, що у 1933–1938 роках її виготовили більш як 10 мільйонів штук, якими можна було вкрити близько мільйона квадратних метрів поверхні.

“Шашкою Трилінського” в нашому місті виклали вулиці:

Антоневича (Вірменська);
частину вулиці Коссаковської (Станіславська);
Святого Станіслава (тупик, паралельний Станіславській);
Тринітарську площу;
частину вулиці Майзельса (Лесі Українки).
пізніше трилінкою забрукували й вулицю Толстого (теперішня вулиця Героїв Києва).

Про те, що старий Станиславів міг похвалитися добрими дорогами й тротуарами, свідчать відгуки гостей міста. В 1930-х роках відомий англійський мандрівник Бернард Ньюмен здійснив велосипедну подорож Польщею, побував також на Прикарпатті. Свої враження він описав у книзі “Pedalling Poland” («Велосипедна мандрівка Польщею»).

Про Станиславів він писав, що місто виглядає дуже сучасно, як і будь-яке інше європейське провінційне місто. Англієць співав справжню оду тодішнім станиславівським дорогам і стверджував, що вони вкриті дуже рівним і якісним покриттям.

За словами мандрівника, його ровер “Джордж” залишився дуже задоволеним місцевими дорогами та поставив Станиславову одну з найвищих оцінок у всій Польщі.

Читайте також: Зразок справжнього українського модерну: історія музичного училища у Франківську

Христина П’ятнюк

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87