Ворохта селище міського типу (з 1960 року). Розташоване на висоті 850 метрів над рівнем моря на річці Прут. Майже з усіх сторін оточене горами та лісами. Вперше Ворохта згадується в 1598 році й походить від Михайла Ворохти (дезертира), який розвинув ткацьке ремесло в даному селі. Колись Ворохта вважалася найбільшим зимовим курортом. Як виглядало селище у давнину дивіться у нашій добірці ретро-фото.
Повідомляє Інформатор
Найбільшим зимовим курортом регіону називав Ворохту туристичний буклет “Гуцульщина”, що видало станіславівське воєводське видавництво “Східні Карпати” незадовго до початку Другої світової війни.
У селі на той момент проживало 3,2 тисячі осіб. Удвічі більше щороку приїжджало сюди, щоб відпочити. Їх не зупиняли ані високий туристичний податок, ані віддаленість від міст і звичного комфорту, ані примхливий клімат.
Існує дві версії походження назви селища. Так, за першою версією назва населеного пункту походить від імені першого з поселенців – Ворохти Мочерняка. За легендою, Ворохта був жовніром у цісарському війську, втік зі служби і оселився в цій місцевості. Маючи великий життєвий досвід, давав слушні поради, тому люди “йшли до Ворохти”.
Інша версія походження населеного пункту – від слова “ворохи”, тобто дрова, що привозили селяни до шляхетських солеварень. З тюркського “ворохта” означає “піднебесся”, а з давньоіндійської співучої мови санскриту – “найбагатше місце на диких кабанів”.
Джерело фото: фейсбук сторінка “Мандрівка старим кордоном”
Про існування селища Ворохта свідчить знайдена кам’яна сокира доби енеоліту (Я.Пастернак, Нові археологічні знахідки. Записки НТШ, 1933). Польський дослідник Я. Фальковський вважав, що Ворохту засновано в 17 ст.
Розбудова Ворохти інтенсивно розпочалась після побудови залізної дороги в 1894 р. У Ворохті збудовано два величні кам’яні залізничні мости. Їх склепіння розраховано за теорією пружних арок інженерами Зигмундом Кулькою та Станіславом Косинським. Перший ворохтянський міст має довжину прогону (арки) 40 м, другий – 34,6 м.
У Ворохту з’їжджалися на відпочинок від студентів до інтелігенції та заможних туристів. Гуцули вітали гостей трембітами на вокзалі, саньми везли до садиб і пансіонатів. Розваги для туристів щораз урізноманітнювали, а згодом там збудували перший професійний трамплін для стрибків лижників.
Відпочивати у Ворохті любили й українські інтелектуали, зокрема, в санаторії доктора Франца Міхаліка, який збудувала фірма відомого львівського архітектора Івана Левинського. Багато письменників писали про українські Карпати, чим популяризували їх.
Джерело фото: “Локальна історія”
Згодом селище обростало санаторіями та готелями. Одним із найпопулярніших пансіонатів був “Чорногірський дворик”, який заснувало Коломийське відділення Татранського товариства.
Починалося все зі скромної гуцульської хати – через два роки це вже була триповерхова споруда з балконами по всьому периметру.
Джерело фото: сайт “Локальна історія”
Туристів приваблювала здорова й дешева кухня, що пропонувала і повний пансіон, і тільки обіди чи вечері. Незабаром відкрили готелі “Клаппер” і “Ясна”, будинки відпочинку та відомчі санаторії від “кас хворих” із різних міст. Вибагливіших туристів чекали вілли. Побудували кілька десятків пансіонатів.
Джерело фото: сайт “Локальна історія”
Джерело фото: сайт “Локальна історія”
Вже у 1930-х у Ворохті було 42 пансіонати, готелі, бази відпочинку, літній табір для дітей залізничників, 30 вілл і 200 гуцульських ґражд, в яких також можна було поселитися. Ворохта мала вигідне розташування, кліматичні умови і залізничне сполучення.
У “Kurjer Stanisławowskim” назвали Ворохту “найкращою гірською місцевістю на всьому маршруті від Коломиї та Станіславова до угорського Керешмезе і популярним куточком, що лежить чи не найвище у східних Бескидах над Прутом, в широкій долині, та все ж серед смерекових лісів”.
Крім цього у 30-х рр. XX ст. Ворохта стала місцем міжнародних спортивних змагань з лижних гонок, а також стрибків з трампліна.
Перші великий та дитячий трампліни збудували фахівці з Закопаного, столиці зимового спорту сьогодні сусідньої держави Польщі. Місцевий люд назвав споруду “скочнею”. Уже в міжвоєнному періоді сюди приїжджали спортсмени з Чехословаччини, Німеччини, Фінляндії, Норвегії. Також тут щорічно проводились військові лижні курси.
В 1936 р., у Ворохті побувало 5296 відпочиваючих. У 1935 р. в селі відкрито три автобусні маршрути: Ворохта – Делятин, Ворохта – Жаб’є та Ворохта – Заліщики. Крім того, відпочиваючих доставляли кінними екіпажами до Жаб’я та Криворівні в літній сезон.
Джерело фото: Ворохтянська селищна рада
У Ворохті збереглась стара філіальна церква Різдва Пресвятої Діви Марії (1615), яку перенесли з Яблуниці у 1780 р. Тоді церква була одним з найстрункіших і найвеличніших храмів, хоча і найменший за розмірами. Свого часу церквою захоплювались багато художників.
У 1928 – 1930 рр. була збудована й освячена нова церква у Ворохті. Різьбу намісного ярусу бокових вівтарів здійснив знаменитий народний майстер з Лугу Василь Турченяк (1864-1939).
Про нього автор п’ятитомної праці “Гуцульщина” професор В.Шухевич сказав: “Це – різьбяр від Бога”. Розпис іконостасу виконав львівський художник А.Меделян.
Джерело фото: Ворохтянська селищна рада
У післявоєнний період найбільшим промисловим підприємством був Ворохтянський лісокомбінат, який здійснив цілий комплекс лісозаготівельних і деревообробних робіт. У 1995 р. внаслідок реорганізації створено Ворохтянський держлісгосп і ВАТ “Ворохтянський лісокомбінат”.
Джерело фото: Ворохтянська селищна рада
Під час Другої світової війни у Ворохті знищили низку модерністичних споруд. Решту історичної архітектури доруйнував час і сучасні ґазди.
Нині Ворохта досі є туристичним селищем, однак більшість інфраструктури там становить приватний сектор. Віадук, який тепер поїзди оминають, є її візитівкою.
Джерело фото: сайт “Локальна історія”
Ще кілька ретро-фото мальовничої Ворохти.
Джерело фото: фейсбук сторінка “Мандрівка старим кордоном”
Джерело фото: фейсбук сторінка “Мандрівка старим кордоном”
Джерело фото: фейсбук сторінка “Мандрівка старим кордоном”
Кожне місто, село, селище Прикарпаття має власну унікальну історію, яка варта уваги. До нашого часу збережено значну кількість ретро світлин практичного кожного міста Івано-Франківської області, Ворохта не виняток.
Як виглядає сьогодні селище Ворохта можете побачити у нашому фоторепортажі.
Довідка: з 2023 року Законом України №8263 статус “селище міського типу” ліквідований.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87