За бізнесом чи за коханням: справжня причина приїзду Франка до Станиславова

Вперше юний Франко побував у нашому місті в 1883 році. Тут він познайомився з народною вчителькою Юзефою Дзвонковською. Як раніше писав Інформатор, дівчина справила на поета велике враження. Але, Франко мав й інші плани на Станиславів та й на родину Дзвонковських. Деталі читайте у матеріалі.

Повідомляє Інформатор покликаючись на книгу “Життєпис Івано-Франківська”, автор – Роман Діда та Володимир Устинський.

Що робив Франко у Станиславові 1883 року?

Восени 1883 року, як журналіст однієї з львівських газет, у місто приїздить Іван Франко. Він зупиниться у товариша по Львівському університету Фелікса Дашинського, у будинку Nº 262 на Лисецькому передмісті (тепер на тому місці будинок Nº 58 по вулиці Мазепи).

Івана Франка приваблює революційно-патріотична діяльність Фелікса та його брата Ігнація. Тоді ж в гостях у другого товариша по університету в
Княгинині-Колонії (будинок не зберігся) Владислава Дзвонковського він знайомиться з родиною Дзвонковських та їх господарством.

Іван Франко разом з Михайлом Павликом та його сестрою Ганною починають виношувати план придбати у Дзвонковських клаптик землі для створення робітничої комуни чи хліборобської спілки та оселитися у Станиславові. (Здійснити плани не вдалося).

Дослідники встановили, що Франко планував купити в Станіславові шматок ґрунту і заснувати рільничу спілку для свого соратника, відомого громадського діяча, письменника Михайла Павлика, який з радістю погодився на цю пропози­цію. Але плани не здійснилися з ряду причин, зокрема, через нерішучість Антоніни Дзвонковської, матері Юзефи.

1884 рік

Влітку 1884 року  Іван  Франко здійснив мандрівки по Карпатах і Прикарпатті, щоб вивчити „природи красу, люду рідного бит“.

Саме в Станіславові він познайомився тоді з українським лек­сикографом і мовознавцем Єв­геном  Желехівським.

Желехівський пропагував твори письменника і прислухався до його порад при підготовці двотомного „Українсько-німецького словника”.

Каменяр виступив з промовою на самих зборах „Товариства руських жінок” у Станіславові, а докладний звіт з першого в Галичині жіночого форуму опублікував під назвою „Перші загальні збори руського жіночого товариства в Станіславові”.

За допомогою Франка, Наталія Кобринська видала у нашому місті альманах „Перший вінок” (1887). Пізніше вона підготувала також три випуски альманаху „Наша доля”.

Голос Івана Франка неодноразово звучав перед українською громадою у Станіславові.

Станіславівчани мали змогу бачити й слухати Івана Франка ще в 1910 і 1914 роках, коли він у залі „Руської бесіди” (тепер вулиця Січових стрільців, 24) читав свою поему „Мойсей”.

На згадку про цю подію в 1966 році на цьому будинку встановлено меморіальну дошку, а в 1986 р. її урочисто оновлено. На гранітній плиті під барельєфним погруддям чи­таємо пам’ятні  слова:

“В цьому будинку в 1889-1914  рр. геніальний український письменник, революціонер-демократ Іван Якович Франко неодноразово читав свої твори“.

1898 рік

Творчістю Івана Франка особливо захоплювалася українська молодь Станіславова.

В 1898 році з нагоди 25-річчя літературної діяльності Каменяра прогресивна молодь міста у вітальному адресі писала:

“Своєю невсипу­чою працею Ви, можна сказати виховали собі покоління, що чолом б’є перед Вами, вважає Вас своїм батьком, провідником, учителем“.

Шанували творчість Франка також селяни нав­колишніх сіл, які в 10-у річницю його смерті, 27 червня 1926 року, посадили у Станіславові пам’ятного дуба. Показово, що в урочистості взяло участь понад 2000 осіб.

Автор головного фото – Софія Сіренко.

Читати також: Кохання по-Франківськи: як знайшов і втратив щастя Каменяр у нашому місті

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87