Школа та народна освіта в Богородчанах: історія

Вже за кілька днів у всіх навчальних закладах Богородчан залунає дитячий сміх. Зі шкільних подвір’їв почуємо звук першого дзвоника. Про те, як навчались школярі в Богородчанах минулого століття, читайте у матеріалі.

Повідомляє Інформатор покликаючись на книгу “Місто Богородиці”, автор – Василь Бабій.

Діти міщан здобували початкову освіту в місцевій школі ім. Генрика Сєнкевича. Офіційно вона вважалась шестикласною, а в другій половині 30-х років фактично стала семикласною.

Викладання велось польською мовою. Починаючи з другого класу, діти вивчали українську мову. Підручниками для вивчення української літератури були “Читанки”. Для 5-7 класів була одна велика “Читанка”,

Навчальними предмета в народній школі були: польська мова і література, арифметика, історія Польщі, географія Польщі, природознавство з основами фізики в старших класах. Крім того, були уроки малювання, співів, ручної праці та фізичного виховання.

Також, дітей навчали закону Божого отці-катехити. Римо-католики та греко-католики займались окремо.

Греко-католики вивчали: катехизм, біблійну історію та малу Літургіку. Діти юдейського віросповідання ходили в той час на уроки до своєї школи при синагозі.

Вивчення української мови в польській школі починалось з другого класу. Проте документи засвідчують, що діти вивчали українську мову вже у першому класі. Тут маються на увазі шкільні свідоцтва, в яких уже за перший клас були виставлені оцінки з української мови.

Щодо класифікації школи, то в 1932-33 навчальному році школа була шестикласною, а починаючи з 1933-34 – семикласною.

Щоденне навчання починалось проказуванням (вголос) Господньої молитви польською мовою. Її повинні були повторювати всі діти, за винятком євреїв. У кожному класному приміщенні на фронтальній стіні висіло розп’яття стандартного розміру. Крім нього, були портрети Президента Польщі Ігнаци Мосціцкого та Маршала Юзефа Пілсудського.

Вчитель, який приймав дітей у перший клас, залишався керівником класу протягом шести років. У сьомому класі за ідейно-виховну роботу та навчання учнів відповідальним був директор школи. Він же викладав основні предмети – польську мову і літературу та математику.

Говорячи про загальноосвітню школу в Богородчанах, треба відмітити, що в 20-ті роки поруч з основним будинком школи, знаходився другий будинок, в якому окремо навчались дівчата. Та на початку 30-х було запроваджено спільне навчання, а одноповерхову будівлю дівчачої школи було знесено, як аварійну.

В першій половині 30-х років на шкільному подвір’ї був закопаний дубовий стовп висотою до 5 метрів, вершина якого закінчувалась розвилкою із закріпленим на ній невеликим дзвоном. Щоранку о 7-й годині 30 хвилин, сторож відв’язував звисаючий до певної висоти шнур і скликав дзвоном дітей до школи.

Таке звучання було чутне тільки в найближчих оселях міщан, тому цей традиційний в Богородчанах- спосіб скликання дітей до школи був з часом відмінений.

Читати також: “Спочатку було Слово”: історія походження містечка Богородчани.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87