Культурне дозвілля Богородчан: історія

Містечко Богородчани славиться своїми відомими танцювальними та співочими гуртками. Про те, як у 20 столітті богородчанці культурно розвивались, читайте у матеріалі.

Повідомляє Інформатор покликаючись на книгу “Місто Богородиці”, автор – Василь Бабій.

При Богородчанській філії товариства “Просвіта” була невеличка бібліотека, якою могли  користуватись зацікавлені в читанні громадяни, але таких було небагато.

Газети та журнали

Інформацію про суспільно-політичні події в краю та зовнішньо-політичні події, освідчене населення черпало з газет “Діло”, “Свобода”, “Новий час” та інших. Мало хто з мешканців міста постійно чи періодично передплачував газети. Їх купували переважно окремими номерами в крамниці. Дуже популярним був сатирично-гумористичний журнал “Комар”. Для дітей виходив місячник “Дзвіночок”. Через церкву поширювався місячник “Місіонар”. Всяка прочитана в газетах інформація передавалась з уст в уста.

Радіо

Радіоприймачі мали тільки представники інтелігенції. Апарати були дорогі, а інсталяція складна. Джерелом живлення були кислотні акумулятори та анодні батереї.

Товариство “Просвіта”

Вихованню в українського населення національної свідомості сприяла діяльність товариства “Просвіта”. Богородчанську філію товариства очолював директор Народного дому Осип Комарницький. Під його керівництвом активно діяв драматичний гурток.

Гастролі богородчанців

Заслужений успіх мали сезонні гастролі українських театральних труп. Велику популярність мав театр Стадника, хоч найбільш відомою була трупа ім. І. Тобілевича. Її артист Іван Рубчак був особистим другом Осипа Комарницького з часів боротьби в лавах Української Галицької Армії. Меншу популярність мав театр Когутяка. В репертуарі цих театрів були драматичні твори, водевілі та оперетки.

Глядацький зал у Народному домі був невеликий, отож під час гастролей він завжди заповнювався. Сидячі місця були не на стільцях, а на лавках. Вартість вхідного квитка на сидяче місце становила від 99 копійок до 1 злотого 49 копійок. Позаду лавок на деякому підвищенні були стоячі місця. Ця частина залу також завжди була заповнена, тим більше, що вартість квитків на ці місця становила – 49 копійок.

Моральне виховання

Значна роль у моральному вихованні населення належала місцевим парохам. Майже до кінця грудня 1925 року парохом в Богородчанах був отець Антін Рудницький.

З 1926 року по 1932 рік в Богородчанах душпастирював отець Білинський, а після нього парохом і деканом став о. Зиновій Кисилевський. У нього була невелика бібліотека з творами на історичну тематику. Ці твори він давав читати молоді, яка прагнула почерпнути певних знань.

Читати також: Школа та народна освіта в Богородчанах: історія.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87