19 вересня у комунальному закладі Івано-Франківська “Дім воїна” відбулася презентація книги “Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022”. В цій книзі зібрані історії 11 українок різного віку, які пережили російську окупацію. Детальніше про це читайте у матеріалі.
Повідомляє Інформатор.
Авторки щиро та відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною.
Зокрема, є й історія Галини Тищенко. Жінка родом з Донецької області. У 2014 році пані Галина та її родина були під окупацією російських військ у місті Краматорськ. Після деокупації родина виїхала з міста й оселилася в селищі Дмитрівка неподалік м.Ірпеня та Бучі Київської області.
“Ми вісім років будувалися, купили ділянку в надії на мирне життя. Сподівалися на спокій. Але прийшли знов вони(ред. росіяни) і тут нас дістали”, – каже пані Галина.
Коли почалося повномасштабне вторгнення діти пані Галини встигли виїхали, але от жінка залишилася вдома і більше ніж місяць перебувала в окупації.
“Я не могла змусити себе поїхати з місця, де ми мріяли про мирне життя, де влаштовувалися, де кожна цеглина була викладена своїми руками, де ми посадили кущі та квіти. Перехрестивши дітей у дорогу, я залишилася сама”, – ділиться жінка.
За словами жінки, російські війська ховали свою техніку за її парканом, а у всіх інших сусідських домівках мародерили.
19 березня 2022 року окупанти прийшли в будинок Галини Тищенко.
“Це були зовсім молоді люди. Не старше 25 років. Вони знущалися з мене з великим задоволенням. Я бачила тільки його очі, бо светром прикрив своє обличчя і в цих очах був захват. Він вів мене оголену в мороз під автоматом на вулицю”, – розповідає жінка.
Після знущань жінка залишилася в оселі сама, адже рашисти не дозволяли їй виходити.
“Мені була потрібна медична допомога. Я не знала на як довго вони(ред. окупанти) тут, надії у мене вже не було. Я жила так, ніби незабаром вже кінець мого життя”, – каже пані Галина.
На щастя, 30 березня 2022 року ЗСУ вибили російських військ з селища Дмитрівка.
“Я спочатку боялася вийти з-за паркану. Думала, це росіяни фільми знімають. У мене вже був такий стан, що або мені ту померти або вийти попросити якусь допомогу. Я наважилася вийти, йшла, йшла. І коли почула нашу українську мову дуже зраділа”, – розповідає жінка зі сльозами на очах.
Книгу розповсюджують безплатно, зокрема її можна завантажити на сайті громадської організації у розділі “Книги” “Східноукраїнського центру громадських ініціатив”.
Читати також: У Франківську відкрили “Дім воїна”: фоторепортаж.
Тетяна Сарай
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
