Історія цілого народу за дверима непримітного музею: як жили караїми в Галичі

У центрі Галича, в затишному будинку на майдані Різдва Христового, розташований Музей караїмської культури. Музей зберіг історію, релігію та культуру тодішнього Галича. Тому пропонуємо вам історичний екскурс містом середини XIII століття.

Інформатор відвідав музей і ділиться з вами історією караїмів

За словами екскурсовода музею Романа Рарика музей караїмської історії та культури відкрито в листопаді 2004 року. Він є філією Національного заповідника “Давній Галич”. Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, суспільним та побутовим життям караїмської громади Галича.

У першому залі музею зібрані найцінніші предмети з караїмського храму Кенаси, релігійні книги, інвентар караїмського храму. Особливі предмети в колекції – риза та молитовний шарф газана (караїмського священнослужителя), його печатка та штемпель кенаси. Збереглася пам’ятна книга з кенаси, де записували свої враження гості караїмської громади. Серед експонатів:

• сувої Тори у спеціальних чохлах;
• яд – указка для читання Святого Письма;
• парохет – занавіска над гехалом-вівтарем;
• святковий  посріблений спеціальний посуд;
• ножиці для підрізання гнотів свічок;
• мезуза – молитва-оберіг, яку вішали при вході у житло;
• менори, які прикрашали галицьку кенасу;
• книги релігійного змісту (одна з них надрукована у Венеції 1528 року);
• караїмські календарі.

З початком повномасштабного вторгнення, частину експонатів довелося перенести у сховище. Наразі деякі з них можна побачити лише на світлинах. Досі найціннішим експонатом музею є Тора – 10 метровий пергаментний сувій писаний від руки.

Також зберігся Гехал- вівтар, в якому зберігалася Тора. Зображений він на фоні сараю, тому що коли караїми дізналися, що Кенасу  будуть зачиняти вони таємно вночі винесли вівтар і заховали його в Галичі. В стодолі по вулиці Осмомисла, 60.

Роман Рарик розповів, що Кенаса була зруйнована радянською владою у 1985 році. Зараз на її місці побудована дев’ятиповерхівка у Галичі. Там також є спеціальний пам’ятний знак на честь Кенаси караїмів.

У VIII столітті нашої ери проповідник Анан Бен Давид біля Єрусалиму закладає перший  караїмський храм, який називається Канас.

Караїми з’явилися у Галичі дещо пізніше в середині XIII століття, а це 1246 рік. Тоді Король Данило Романович їде на перемовини в Золоту орду до хана Батия, де однією з умов було, те, що Данило Романович забирає 80 караїмських сімей і поселяє їх у Галичі.  З того часу караїми проживали у Галичі по вулиці Караїмській.

“Один єдиний караїм, хто залишився живим, нащадок тих караїмів, які були завезені з Криму Шимон Морткович він вже старенький дідусь. Він єдиний останній галицький караїм”, – додав екскурсовод.

Часто караїмів плутають з юдеями, караїми відрізняються визнанням святого письма (Старого Завіту), але рішуче заперечували Талмуд — Тлумачення святого письма.

Друга зала присвячена життю та діяльності караїмської громади Галича у 20 столітті. Тут можна ознайомитися з речами та документами, які засвідчують професійну зайнятість членів громади, а також свідоцтвами про народження, про шлюб та інші особисті документи. Також тут репрезентують караїмську періодику першої половини 20 століття та речі, безпосередньо пов’язані з караїмськими обрядами.

Роман Володимирович зазначив, що більшість речей караїми приносили до хати-музею добровільно, адже їх ставало з кожним разом все менше і менше. Багато караїмів вимерли під час епідемії тифу, холери, а також за часів Першої та Другої світових війн. Ті, що залишилися, переважно молодь, яка згодом виїхала до Литви та Польщі.

“В Галичі було переважно старше покоління, яке з часом вимирало. Вони це розуміли тому й передавали речі до музею. Приживались караїми при будь-якій владі, як за часів Польщі, так і згодом Австро-Угорської імперії. За поляків караїми мали привілеї, зокрема одним із них було право вільного продажу горілки, але тільки на своїй вулиці”, – каже пан Роман.

Вагомою культурною цінністю для караїмів був шлюб. Коли вони одружувалися, то укладали між собою угоду, в якій йшлося про те, що у випадку розлучення сторони не мають претензій один до одного. Додамо, що у караїмів розлучення відбувалися вкрай рідко.

Для житла караїмів були характерні полиці, які називалися рафи, були вони заввишки росту людини. У помешканнях караїмів розміщувалися найбільш потрібні для вжитку речі, такі як горіхова скриня, де вони зберігали одяг в тій скрині ніколи не заводилася міль.

Одним із найважливіших свят є Пасха. Воно триває 7 днів. Напередодні караїми печуть опрісноки з неквашеного тіста, не кладуть у нього сіль. Їдять їх замість хліба увесь тиждень.

Під час Великодніх свят представники етносу користуються окремим набором посуду. Паски – тимбил – прикрашають зображеннями риб, зірок та квітів.

Як доїхати?

Доїхати до Музею караїмської історії та культури в Галичі можна з Івано-Франківська – автобусом або потягом. Заклад розташований на центральній площі Галича – майдані Різдва Христового.

Час роботи: з 9:00 до 18:00 (на вихідні у літній період з 10:30 до 19:30).

Читайте також: Мальовані знахідки в Галичі над Дністром: фоторепортаж

Христина П’ятнюк 

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87