Історія створення фабрики спирту в Івано-Франківську

У 19 столітті в Станиславові були різноманітні заводи з виготовлення продукції. Проте, фабрика спирту – одна з могутніх виробництв алкогольних виробів, яке заснували перші мільйонери міста та посідало друге місце в країні за обсягом продукції.

Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на pobudovano.

У 1878 році заможний земле­власник села Княгинин, Мендель Вайнгартен і його дружина Бабетта заснували «заклад з виробництва рому та лікерів», нащадком якого і є сучасний франківський спиртзавод. У двоповерховому цегляному цеху «впрівали» 25 працівників. Саме вони задовольняли потреби питущої частини Станиславова.

У 1890 році шлюб власників розпадається. Можливо, пан Мендель зловживав дегустацією власної продукції, після чого влаштовував «день ґазди», а може, Бабетта знайшла іншого кавалера – зараз сказати важко. В будь-якому разі після розлучення фабрика залишилася за Бабеттою, яка підозріло швидко вдруге вийшла заміж – за Філіпа Лібермана.

Новий чоловік «спиртової королеви» був на 10 років молодшим за попередника. Він врахував стратегічні помилки нещасного Менделя та переписав половину фабрики на себе. Отже, з середини 1890-х років виробництво офіційно називалося – «Філіп і Бабетта Ліберман. Фабрика спирту і пресованих дріжджів».

Головними продуктами на заводі були дріжджі та спирт-сирець, горілку вони тоді не випускали. Але продукція фабрики користувалася таким шаленим попитом, що у 1906 році довелося прокладати окрему залізничну гілку, приблизно півтора кілометра. Тож, напевно, станиславівський спирт вивозили цілими цистернами.

Перша світова війна змусила родину Ліберманів трохи понер­вувати. Російські солдати демонтували ректифікаційний* апарат та при відступі вивезли його з собою.

У 1924 році до асортименту фабрики додалися лікери й денатурат. Для цього навіть збудували окремий цех. Але особливим попитом вони не користувались, і через шість років їхнє виробництво було згорнуте.

Тоді ж, у 1920-х, до родинної справи долучається син Лібермана – Бенедикт, який стає заступником батька. Нерухомість родини тоді оцінювали майже у три мільйони злотих, що давало їм підстави вважати себе чи не найбагатшими людьми в місті. На території фабрики спорудили віллу, де проживали родини Філіпа та Бенедикта Ліберманів, а також директора підприємства Шпербера. Цікаво, що ця вілла виявилася найдорожчим об’єктом на підприємстві – її вартість перевищувала вартість головного цеху!

Підприємливі власники намагалися завоювати й інші сегменти ринка. Вони тримали ферму з 60 коровами, а у 1938 році ввели в дію цех пастеризації молока із розливом у пляшки. Перед війною фабрика, на який працювали 86 осіб, виробляла 729 тонн дріжджів та 11 мільйонів літрів спирту. Філіпа та Бенедикта навіть називали «дріжджовими королями», оскільки 70% ринку цього продукту належало саме їм.

Непродумане бомбардування

Більшовики, яки прийшли до міста разом із сумнозвісним «золотим вереснем», успіхи Ліберманів оцінили скептично, фабрику націоналізували, а власникам дали копняка. Тоді ж підприємство отримало назву «Станіславський горілчаний завод» і розпочали випуск улюбленої продукції пролетарів.

За німців завод продовжував працювати за прямим призначенням. Найбільших втрат він зазнав при визволенні міста, коли радянські льотчики скинули на склад готової продукції 20 авіабомб.

А далі – цікаві дати. У липні 1944-го звільняють місто, а вже у серпні починає працювати Станіславський лікеро-горілчаний завод, який невдовзі реорганізують у спирто-горілчаний комбінат. Напевно, це був перший відбудований об’єкт у місті.

Війна за бальзам

У 1970-х роках завод, крім алкогольних напоїв, випускав спирт-сирець, кормові та хлібопекарські дріжджі, харчову вуглекислоту. Тоді ж освоїли випуск гірких настоянок «Яремче», «Славутич», «Кубанська степова» та навіть джину «Бриз». А у 1979-му побачила світ перша пляшка знаменитого «Прикарпатського бальзаму», який став справжнім брендом заводу.

Незалежність підприємство зустріло, як Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

У 1997 році ввели в дію спеціалізований цех з виготовлення горілки на експорт. Тепер про «Княгинин» довідались у Європі. Крім того, завод отримав декілька відзнак на міжнародних конкурсах, а у 2007 році йому надали статус «Виробник кращих віт­чизняних товарів».

Але зараз величезна територія заводу не функціонує, а Івано-Франківське обласне державне об’єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості визнано банкрутом.

Читайте також: Історія створення залізниці у Бурштині

Головне фото взято з сайту pobudovano.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87