“Лагідний убивця”: історія катастрофічних повеней у Станіславові

Повені завжди були однією з найстрашніших стихій на Прикарпатті, завдаючи значних збитків жителям регіону. Від катастрофічної повені 1813 року до найбільшого паводка в історії західної частини України у 2008 році. Ця стихія неодноразово нагадувала про свою силу, залишаючи по собі збитки та біль втрат. Як змінювалися масштаби трагедій, читайте у матеріалі.

Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки краєзнавців України.

Колись галичани страждали від повеней значно частіше, місцеві жителі навіть називали воду «лагідним убивцею» – наче вона й не така страшна, як вогонь, але в результаті біди від неї навіть більше.

1813 рік

Саме цього року була перша знайдена згадка про величезну повінь у Галичині. Тоді жителі Галичини, панічно боялися пожеж, але пізніше зрозуміли, що вода гірша, ніж вогонь. Бо вогонь нездатний спалити одночасно п’ять чи десять повітів, а вода може спустошити навіть більше.

1867 рік

Тоді повінь заполонила увесь край, особливого спустошення зазнали села під Галичем через те, що Дністер вийшов з берегів.

У 1884 році знову весь край потерпав від страшних наслідків затоплення. Повінь охопила 52 повіти, 391 943 морги орної землі (1 морг – приблизно 0,56 га) й принесла збитків на 15 млн злотих ринських.

Після цієї повені цісар у своїй тронній промові оголосив, що слід негайно зайнятися регулюванням річок, щоб запобігти нещастю. Наступного року почали розробляти план робіт, і галицькому намісництву пообіцяли кредит у 100 тис. злотих ринських. Плани регуляції галицьких річок розробив львівський інженер Морачевський, долучивши до них кошторис робіт.

Згідно зі статистикою, опублікованою в 1899 р., за попередні 20 років держава витратила майже 52 млн. злотих ринських на водне будівництво й регуляцію річок. Але з цієї суми лише шоста частина припала на Галичину, хоч тоді там мешкала майже третина населення держави.

Жертви стихії

У 1886 році від повені сильно потерпіли Станиславів, Долина і Самбір. У 1889 – вийшли з берегів карпатські притоки Дністра, сильно розлилися Прут і Черемош. У кінці серпня того року вихід Бистриці з берегів спричинив величезне спустошення в прибережних місцевостях. У Вовчинцях під Станиславовом вода дійшла аж до церкви, яка знаходилась досить далеко від ріки.

У серпні 1892 року через сильні дощі вийшли з берегів обидві Бистриці й залили поля навколишніх сіл – Хриплина, Чернієва й Підлужжя. Найстрашнішою була повінь у Вовчинцях і Ямниці, де з-під води виднілися лише дахи будинків. Значних пошкоджень зазнав міст, споруджений на дорозі зі Станиславова до Чернієва. Вода зірвала дві опори й частину покриття і поламала палі.

У липні 1893 року була теж сильна повінь:

«Якби хтось проїхався місцевостями, що постраждали від повені, а це третина всього краю, в нього би стиснулося серце від вигляду величезної шкоди, якої зазнало місцеве господарство, – писала тодішня преса. – Безперервні дощі затримали жнива. Більша частина збіжжя лежить і гниє під щоденними зливами або залита стоячою водою. Картопля теж гниє, овочі почорніли, а нещасний селянин намагається вихопити час між зливами, аби врятувати хоч частину врожаю. Дощі падають близько трьох тижнів, а засіяні поля вже три дні стоять під водою. В багатьох містах вулицями пливе вода, а в Надвірній залишилася тільки половина мосту. Люди заламують руки і ходять як тіні, у розпачі роздумуючи, де будуть брати хліб для себе і пашу для худоби».

У 1897 році на Станиславівщині було дуже дощове літо. Одного спекотного червневого дня сильний дощ перетворив Станиславів на Венецію. Кінні екіпажі насилу пересуваються, а приблизний рівень води можна визначити, подивившись на пана зліва. Його штани високо закочені, а вода сягає литок.

Дощове літо принесло немало проблем залізничникам, бо вода порозмивала колії. 27 червня 1897 року станиславівська дирекція залізниць повідомила про потяг, який зійшов з рейок між станціями Коломия і Турка. Деякі вагони злетіли з рейок і впали у потік. В результаті багато пасажирів сильно травмувалися, кілька осіб загинули.

У червні 1969 року на Прикарпатті знову сталася катастрофічна повінь: рівень Дністра піднявся на 7 м. Річки затопили міста, дуже постраждав Івано-Франківськ. Після цієї повені вирішили звести дамбу, щоб захистити житлові мікрорайони.

Наступна велика повінь сталася на Прикарпатті у липні 2008 року. Її пік припав на 23-27 липня, вона вважається найбільшою в історії на заході України за останні 60 років. Загальні збитки від повені оцінювали у 3-4 млрд. гривень.

Причиною катастрофічних злив, на думку синоптиків, став потужний циклон, що рухався з Атлантичного океану через Середземне море до Закарпаття і Прикарпаття. Рівень води в річках піднявся на 6-13 м, а подекуди навіть на 14 м.

Українські екологи припустили, що одним з головних факторів, який спричинив такі руйнівні наслідки повені, була масова вирубка лісів у Карпатах. Адже ліси могли б затримати значну частину дощової води. Однак, як бачимо, сильні повені в нашому краї траплялися й тоді, коли ліси були значно густішими.

Головне фото взято з Фейсбук-сторінки Погляд Івано-Франківська.

Читайте також: Розкрадання бюджетних коштів на Прикарпатті: поліція викрила схему у водному секторі

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87