«А що, як гуцула та й показати всьому світу?»: історія театру у Верховині

Гуцульський театр, що народився з натхнення Гната Хоткевича та таланту простих гуцулів, став символом незламної культури Карпат. Від перших вистав на гуцульському діалекті до гастролей по Європі, він підкорив серця глядачів, зберігаючи спадщину гуцульської культури.

Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки краєзнавців України.

Письменник Гнат Хоткевич після ув’язнення царським урядом емігрував з Харкова до Львова, – розповідає художній керівник театру Володимир Сінітович.

Одного разу, мандруючи Карпатами, він побачив у корчмі двох гуцулів. Чоловіки розмовляли, а коли добряче випили, стали сперечатися, битися бартками-топірцями та знову миритися. Розгледівши у простих селянах вроджених акторів, Хоткевич раптом задумався: «А що, як гуцула та й показати всьому світу?».

У 1910 році відбулася перша вистава «Верховинці», яку Хоткевич з допомогою селянина Петра Шекерика-Доникового переклав на гуцульський діалект. Письменник сам виготовляв декорації, позичав гроші на організацію вистав. Акторами (їх налічувалося до сорока осіб) були прості гуцули, багато з них безграмотні. Тож щоб вони вивчили слова, Хоткевич їх читав вголос. На головні ролі готував по дві людини. Селяни залишали господарку і мандрували з театром.

У 1911 році театр під час перших гастролей відвідав 61 місто Галичини та Польщі. Особливо тепло приймали гуцулів у Львові та Кракові, де їх супроводжував письменник Богдан Лепкий. А відомий драматург Лесь Курбас виконував одну з ролей.

У 1912 році театр запрошували виступати в Коломию, куди мав приїхати цісар Франц-Йосиф. «Якби поїздці не перешкодила велика повінь, то б мали гастролі у Відні, – припускає Володимир Сінітович, – бо цісарю подобалася гуцульська культура».

У 1913 році при фінансовій підтримці знаменитої акторки Марії Заньковецької театр виїхав до Харкова, де організували майстерню гуцульських виробів і гуцульські вечори, які проходили в Києві, Одесі, Миколаєві, Херсоні.

Пізніше почалася Перша світова війна. Хоткевича й деяких гуцулів відправили на заслання в Курську губернію, звідки вони повернулися після революції, багато акторів поневірялися у царських в’язницях Сибіру, воювали на фронтах, були січовими стрільцями, деякі йшли на заробітки аж до Боснії. Тоді й припинив існування Гуцульський театр.

Після заслання Хоткевич працював у Харкові (у 1938 році його розстріляли енкаведисти). Тому у Красноїллі вже без нього у 20-х роках вдруге відродили театр, який діяв до 1939-го. У 50-х роках були спроби знову відновити виступи, але то були радянські часи.

І тільки у 1987 році, з нагоди відзначення 110-річного ювілею з дня народження Гната Хоткевича та відкриття музею Гуцульського театру, нащадки колишніх акторів відродили театр під керівництвом подружжя Дідушків, Богдана Гулюка та багатьох інших. Виступали на різних сценах та фестивалях у Львові, Києві, Івано-Франківську, а у 1993 році – перед представниками Міжнародної експедиції театральних діячів Західної Європи.

Красноїлля не раз відвідувала дочка Хоткевича, Галина, з французького міста Гренобль, багато відомих акторів, політичних діячів.

У музеї Гуцульського театру зберігаються столітні афіші, квитки, давній гуцульський одяг, пожовклі газетні вирізки, старі фотографії з першими акторами, які показали світу гуцульську культуру.

Читайте також: “Капуцин” та “мелянж”: історія перших кав’ярень Івано-Франківська

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87