У Галичі знайшли унікальний Літургікон 1759 року: як він виглядає?

У колекції богослужбових книг Національного заповідника “Давній Галич” зберігається цінна пам’ятка — Літургікон 1759 року, що походить із церкви Святого Івана Богослова в селі Дорогів Галицької громади.

Про це повідомили на сторінці заповідника, передає Інформатор Івано-Франківськ.

Видання належить Львівському Успенському братству й було надруковане за благословенням кир Пилипа-Феліціана Володковича, прототронія і помічника митрополії Київської, Галицької та всієї Русі, а також кир Лева Шептицького — єпископа Львівського, Галицького і Кам’янець-Подільського. Датування підтверджене написом від 3 вересня 1757 року.

Характеристики видання:

• Рік видання: 1759;
• Друкарня: Львівське Успенське братство;
• Графіка: Іван Филипович;
• Розмір: 32 × 20,5 см;
• Матеріал: папір, форзаци замінені;
• Стан збереження: задовільний, відсутня титульна сторінка;
• Оправа: дерев’яна, обтягнена шкірою, із залишками металевих застібок; на звороті — сліди позолоти.

Особливі позначки в книзі:

• На сторінках 1–9 — запис від 23 квітня 1764 року про дарування книги ієреєм Андрієм Мосчаном, пресвітером храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Куп… (неповна назва), за 30 золотих;
• На сторінці 11 — позначення про належність книги до церкви села Сільце (нині смт Войнилів) від 1843 року.
  Закреслення в текстах після 1946 року;
• На сторінці 96 — пом’янник із 13 іменами померлих і 19 записами за здоров’я родини, ймовірно, місцевого пароха з першої половини ХХ ст.

Що таке Літургікон?

Літургікон, або Служебник, — це богослужбова книга для православного духовенства, що містить тексти для літургійних відправ, зокрема три основні літургії: святого Василія Великого, Івана Золотоустого та Літургію Передосвячених Дарів. Окрім цього, до книги входять молитви на вечірні, ранкові служби, молитви причастя, церковний календар, тропарі, кондаки, прокімени, алілуарії та поминальні формули.

Історична довідка

Перші східнослов’янські служебники з’явились у XII столітті — відомі служебники Антонія Римлянина (†1147) та Варлаама Хутинського (†1192). Видавничий розвиток продовжився в епоху Київської митрополії — у Вільні (1533), Стрятині (1604) та інших центрах.

Значну роль у формуванні сучасного служебника відіграв митрополит Петро Могила — його видання 1639 року стало основою для багатьох наступних публікацій у Києві, Чернігові та Львові. Згодом, у XVIII столітті, набрав поширення московський синодальний служебник.

Українська греко-католицька церква користувалася Мамоничевим служебником (перше видання — Вільно, 1617). У 1692 році митрополит Кипріян Жоховський доповнив видання літургіями з Апостола й Євангелія, а впродовж XVIII–XX століть ця версія залишалася основною, аж до її спрощення у римському виданні 1942 року.

Українські переклади з’явились у XX столітті. Зокрема, УАПЦ видала переклад у Нью-Йорку 1963 року, а УГКЦ — у Римі в 1968 році під наглядом Верховного Архиєпископа Йосифа Сліпого.

Більше новин Галича читайте ТУТ.

Читайте також: У центрі Галича відновили композицію-вишиванку (ФОТО)

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87