«У полоні їм кажуть, що вони нікому не потрібні»: у Франківську відбулася акція на підтримку полонених

17 серпня в Івано-Франківську на площі Ринок відбулася акція нагадування на підтримку українських військовополонених Маріупольського гарнізону, а також усіх полонених і безвісти зниклих.

Пише Інформатор Івано-Франківськ з місця події.

Організаторкою акції стала Оксана Гулій — дружина військовослужбовця 503-го окремого батальйону морської піхоти Юрія Гулія, який понад 40 місяців тому зник у місті Маріуполь.

За словами дружини, наразі про нього немає жодної інформації.

«Я спілкуюся зі звільненими з полону, але ніхто, на жаль, поки що не розпізнав його», — каже Оксана.

Юрій та Оксана родом з Івано-Франківської області. Чоловік долучився до Збройних сил України за місяць до початку повномасштабного вторгнення.

«Він до того часу служив, але поміняв батальйон, захотів у морську піхоту. Пішов у 503-й батальйон. Перед цим служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, 109-му батальйоні», — розповідає дружина.

На момент зникнення Юрію було 29 років.

За словами Оксани, вона вирішила організувати акцію, бо подібні заходи нагадують світу та українцям про тих, хто досі перебуває у полоні.

«Спілкуючись із хлопцями, які повертаються, вони бачать, як їх чекають. Тому що в полоні їм кажуть, ніби вони нікому не потрібні, що рідних уже немає в живих. Тому акції — це потрібно», — зазначає вона.

На правій руці Оксани татуювання з фотографією чоловіка, зробленою ще у 2019 році, коли він служив у десантно-штурмових військах. Дівчина каже, що наразі, окрім боротьби за свого чоловіка, нічим іншим займатися не може.

«Я зараз активно їжджу до звільнених з полону, підтримую їх. Допомагаю на передовій хлопцям, наскільки це можливо. Ми показуємо їм альбоми зниклих безвісти й дякувати Богу привозимо хоч якісь звістки», — додає Оксана.

До акції нагадування долучилися також родичі Андрія Соківки з позивним «Скорпіон». Він зник безвісти 6 вересня 2024 року на Курщині. До лав Збройних сил України приєднався у травні 2024-го, служив у 225-му окремому штурмовому батальйоні, третьому батальйоні 2-ї штурмової бригади.

21 серпня 2024 року Андрій востаннє виходив на зв’язок — тоді він вдруге заходив у Курськ. За словами рідних, того дня він зателефонував усім і попрощався.

«Він казав: якщо отримаю повістку, то не буду ховатися, піду воювати», — пригадують близькі.

У цивільному житті Андрій працював водієм, розвозив товари по всій Івано-Франківській області. У нього залишилися мама, дружина, дочка та син.

Крім акції, біля Івано-Франківської ратуші відбувся ярмарок. Там збирали кошти для 503-го окремого батальйону морської піхоти на генератори та подарунки для звільнених з полону.