23-річний Артем із Дніпра є засновником благодійного проєкту «Спільнокрок». Уже понад два місяці він перебуває в дорозі, щоб зібрати кошти на підтримку «Рятівного збору» Патронатної служби «Янголи». Під час подорожі Артем відвідує різні міста, села та ліси. Одним із пунктів його зупинки став Івано-Франківськ.
Пише Інформатор Івано-Франківськ.
Назва проєкту походить від слова «спільний» і «крок».
«Це – «Спільнокрок», спільнота для тих, хто втратив можливість пересуватися так вільно, як раніше. Передусім ідеться про військових, які отримали важкі поранення».
Ідея створити проєкт в Артема з’явилася навесні цього року, коли він пішов на прогулянку.
«У мене завершився контракт, тобто програма міжнародної підтримки USAID. Точніше, вона обірвалася через зміну адміністрації США».
Хлопець не знав, чим далі займатися в житті, бо його спеціальність в університеті й наступні роботи були дуже різними.
«Я закінчив курси з графічного дизайну й думав, що, можливо, варто рухатися в цьому напрямку. Але поки що для себе остаточного рішення не прийняв».
Згодом хлопець повернувся до давньої дитячої мрії – подорожувати.
«Я вирішив, що це якраз чудова нагода, якою гріх не скористатися».
Свою ідею Артем пов’язав із благодійністю. Мета проєкту – зібрати кошти на протезування, лікування та реабілітацію військових, які втратили кінцівки або отримали тяжкі поранення та перебувають під опікою Патронатної служби «Янголів».
«Для мене це можливість відчути себе максимально потрібним. Не будучи військовим, я все одно відчуваю, що роблю щось важливе. Бо часто є відчуття, що ти робиш недостатньо».
Артем поставив собі за мету зібрати 1 мільйон гривень. Наразі вже вдалося зібрати понад 320 тисяч гривеь.
«Не факт, що я зберу всю суму. Бо я не суперзірка, не бізнесмен, не блогер і не інфлюенсер. Я – хлоп із Дніпра, який вирішив пройтися країною».
У подорож Артем вирушив 21 червня о 07:00. Стартова точка – його рідне місто Дніпро.
«Спершу я думав почати з Донецької області, але після розмов із військовими передумав. Це могло бути надто небезпечно і зайняло б занадто багато часу».
Фінальна точка – Ужгород. У дорозі хлопець уже 75 днів. Йде не прямою дорогою, а зигзагами – через невідомі села, поля й ліси.
«Якби йшов напряму, давно був би на місці. Але тоді не було б такого ефекту й сенсу. Я заходжу в села й ліси, намагаюся взаємодіяти з людьми».
У навігації йому допомагає Google Maps, хоча й без карти Артем впевнений, що зможе дійти.
«Я точно знаю, що йду на захід, у бік Ужгорода. Якщо розрядиться телефон, зникне карта чи компас – усе одно дійду».
Серед найбільших міст, де Артем уже побував під час подорожі є Олександрія, Кропивницький, Вінниця та Івано-Франківськ.
В Instagram Артем ділиться своїми результатами: скільки кілометрів пройшов, якими були місця та люди, а також веде статистику збору.
З собою він несе кілька прапорів. Один підписують лише військові. Другий – для тих, «хто назавжди в строю». Третій – «прапор надії» з автографом військовополоненого, визволеного з острова Зміїний.
Артем збирає кошти донатами на банку та готівкою.
«Зараз банка поповнюється переважно через готівку. ЇЇ дають не тільки в гривнях, а й в інших валютах також».
Підтримати збір Артема можна за посиланням на банку Monobank або через Приват24.
Читати також: «Навіть з калюжі воду пили»: історія ветерана Миколи Байбаріна, який після поранень продовжує волонтерити
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Всі фото надав Артем Єрохін.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
