Неподалік гори Горган Ілемський, у Рожнятинському районі серед заростей гірської сосни стоїть пам’ятний знак, що нагадує про авіатрощу, яка сталась у 80-х роках минулого століття. Військовий літак врізався в схил гірського хребта, розсипавшись на сотні уламків. Ця історія давно могла б стати легендою, однак залишки бойового «птаха» досі знаходять в непролазних заростях жерепу.
Що ж трапилось того трагічного дня, і чому ця подія досі не дає спокою любителям гірських походів, розповідає Інформатор Івано-Франківськ.
12 жовтня 1983 року в лісових хащах на хребті Аршиця розбився МіГ-23 Мукачівського полку. Ця катастрофа тривалий час була прихована від широкого загалу. По-перше, в Радянському Союзі загалом не було прийнято повідомляти про надзвичайні ситуації в країні, по-друге, на території Івано-Франківської області знаходилось кілька стратегічних військових об’єктів, тому доступ був вельми обмежений, по-третє, катастрофа сталась у важкодоступній місцевості, навіть професійні пошуковці і рятувальники не одразу змогли дістатись місця трагедії. Однак останній фактор і призвів до того, що на розкидані по схилу Аршиці уламки періодично натрапляють як випадкові туристи, так і цілеспрямовані пошуковці, і історія про катастрофу МіГа, за штурвалом якого перебував військовий льотчик першого класу майор Володимир Уралов, час від часу спливає в медіапросторі.
«За підтвердженими даними причиною катастрофи стала помилка диспетчера, який дав наказ при виконанні навчального польоту зайняти висоту 1500 метрів. Висота хребта, де сталася авіакатастрофа, 1587 м», – так описана причина трагедії у «Вікіпедії».
Хоча пошукові роботи розпочались одразу, через складність рельєфу виявити, а тим більше вивезти, уламки не видавалось можливим, шукали тільки тіло загиблого і «чорний ящик», який і зафіксував останні перемовини пілота і диспетчера.
Віктор Верховинець, який у 2009 році дістався до місця катастрофи і ретельно його дослідив, зацікавився деталями цієї трагічної події і зміг знайти товариша по службі загиблого Уралова, а також військового, який брав участь в пошуках в перші дні після катастрофи. Перший засвідчив, що причиною загибелі льотчика стала безглузда помилка диспетчера. А другий розповів деталі пошукової операції: «…пошукова команда вирушила з Мукачева в той же день. Пошуки велись відразу кількома групами з різних напрямків. Також опитували місцевих, які чули гул неначе від вибуху – вони показували руками в різні сторони, спробуй в горах толком визначити напрям за розповідями про звук. Погода була погана – низька хмарність, холодні тумани, тому спочатку пошуки велися тільки з землі, обслідували вершину за вершиною, схили. Шукали, визначаючи можливі азимути за картами, тримали зв’язок між групами по рації. Через кілька днів, коли розпогодилося, місце падіння знайшли з вертольота.
З землі літак не виявили тому, що він вдарився об скельний ґрунт на схилі порослому жерепом, від удару розсипався і уламки відразу сховалися під ковдрою гірської сосни. Якби він упав у лісі, то здаля би було видно обгорілі дерева, а так в жерепі особливо і горіти нічому. Вибоїни від удару з рівня землі не видно, сам переконався , що так знайти літак надзвичайно важко».
Також Віктор Верховинець знав з розповідей місцевих жителів, що неподалік місця падіння літака мав знаходитись пам’ятний знак. Однак під час своїх пошуків він його не бачив, і навіть не знав, як той має виглядати, бо описи різнилися: «одні казали, що це була лопать гвинта, інші, що плоскість крила. За словами очевидців на пам’ятнику була фотографія льотчика і напис який містив приблизно таку інформацію – майор Уралов, дата, «Трагически погиб при выполнении задания». Під час своїх подальших досліджень Віктор з’ясував, що пам’ятник дійсно був з частини гвинта. А згодом знайшлось і фото.
У 2009 році цього знака вже не було. За даними «Вікіпедії», його знищили вандали. Однак у 2010 році знак знову встановили, щоправда у новому вигляді – з частини фюзеляжу і пам’ятною табличкою.
Зацікавився місцем падіння літака і відомий львівський мандрівник і блогер Ігор Воробій (Воробус). У 2017 році він описав свій похід на схили Аршиці, який закінчився вдало – уламки літака були знайдені, однак продиратись крізь хащі жерепу і хмари комашні було вкрай складно.
Дописи і фото Віктора та Ігора стали рушієм для ряду туристів, які теж вирішили побувати на місці авіакатастрофи. Частини корпусу і деталі двигунів надто великі і важкі, а рельєф надто складний, щоб місцеві жителі розтягли уламки на металобрухт. Тож, поки природа остаточно не поглине залишки «залізного птаха», місце його падіння буде «магнітом» для шукачів пригод в горах.
Як написав після завершення пригоди Воробус: «Після приїзду люд почав задавати мені питання, а що я буду робити далі? Мрія знайти літак здійснилася. Що я можу на це відповісти. Буду шукати нові цікаві для мене місця.
А щодо літака, то шукайте його. Це крутіше чим просто ходити протоптаними стежками на вершини. Екстрим не той».
Читати також: Сміття у Карпатах: краса гір під загрозою
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Джерело фото для колажу – Вікіпедія.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
