16 жовтня у приміщенні Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка презентували міську читальню – ініціативу «Текстури». Відкриття супроводжувалося панельною дискусією, з якої ми виокремили найцікавіше.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з місця події.
Відтепер у приміщенні бібліотеки, яка знаходиться на вул. Чорновола, 22 – працює міська читальня. Цю ініціативу програма промоції читання «Текстура» втілює у життя вдруге.
«На базі Промприладу в 2023 році ми тестували гіпотезу формату міської читальні. Тоді ми заїхали в приміщення і створили міський простір, в якому можна було прийти безкоштовно почитати книжки, провести книжковий клуб та інші зустрічі. Проєкт мав трьохмісячний термін», – пояснює Ярина Микитин.
У 2025 році команда «Текстури» вирішила повернутися до витоків – до бібліотек. Зараз вони відкрили свою другу міську читальню, проте вже спільно з Обласною універсальною науковою бібліотекою ім. Івана Франка. Програма промоції читання передала бібліотеці близько 170 примірників. Їх мешканці та відвідувачі Франківська можуть прийти та почитати безкоштовно.
Проте панельна дискусія зачепила не лише тему нової міської читальні, а й книг, теперішніх видавництв та самого українського читача.
Під час розмови засновник видавництва «Лілея-НВ» Василь Іваночко поділився своїм баченням:
«Зараз у видавництв настав час, коли вони для мене ніби і не створюють жодної цінності, проте стають такими масовими та популярними, що я не боюся запитати: “Куди рухається світ?”. Мене також нуртує, коли люди приходять на наші вечори і видно, що вони назбирують колекції книжок – тобто мають всі новинки, а коли наступає час відповідати “Чому саме цей автор?”, то змушені прочитати хоча б анотацію для загального бачення. Через це я думаю, що 90% своїх книг ці люди не прочитали – є мало людей, які справді живуть тим, що вони люблять».
Василь Іваночко припускається думки, що: «Ми зараз не суспільство суті, ми суспільство подієве» – коли всі поспішають з однієї події на іншу, намагаючись залишатися в русі мейнстриму (масових тенденцій):
«Ми себе не вивчаємо: “Для чого мені це?, “Що для мене справді важливо?”».
Культурна менеджерка «Текстури» Ярина Микитин вважає, що причиною такого поспіху є повномашстабна війна:
«Через повномасштабну війну ми дуже швидкі, ми хочемо встигнути все, ми хочемо прожити це життя так, як би інші люди прожили його два рази. Ми все це робимо, бо “ми ж мусимо”. Це також впливає на наші читацькі звички, на те, що ми часто багато купуємо і не завжди все дочитуємо».
У свою чергу, письменник Тарас Прохасько, згадує яке значення мала література у його часи:
«Зараз батьки кажуть “читай, я хотів би щоби ти це прочитав” і розповідають такі різні пояснення “там має бути добре, там має бути файно”, а в наші часи література була полем спротиву. Це була дуже бура, войовнича позиція. Ми читали те, що нам забороняли, ми читали те, чого нам бракувало. Ми шукали якоїсь бурості, піратів, подорожей – це для нас був орієнтир на те куди вирватися з нібито нашого комфорту, з нашої інфантильності».
Опісля Тарас Прохасько підсумовує:
«Це не є ностальгія, чи заклик до якогось повстання, а просто спостереження, що теперішня “книжність” стала комфортнішою, і вона робить свою справу у підготовці «комфортних» людей».
Читати також: Галицькі Леви: як бойові побратими з Івано-Франківська допомагають військовим на фронті і в тилу
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
