Майже два десятиліття в Івано-Франківську працює комунальний заклад «Інваспорт». Його завданням стало залучення дітей і дорослих з інвалідністю до занять спортом. А з 2024 року заклад також став однією з ланок реабілітації для військових.
Як було створено центр «Інваспорт», з якими труднощами довелось зіштовхнутись в роботі і які нові виклики постають перед закладом журналістка Інформатора Івано-Франківськ дізнавалась у незмінної очільниці Івано-Франківського міського центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю «Інваспорт» Марією Василюк.
Як і коли був створений центр «Інваспорт»?
Організатором створення центру був Віталій Матешко. Він очолював тоді ще комітет фізичної культури і спорту міста і запропонував дві структури, одна б займалась спортом для всіх, а інша – для людей з інвалідністю. І у 2007 році був створений наш центр.
У місті вже працював обласний, зараз він називається регіональний, центр фізичної культури і спорту для людей з інвалідністю, до директора якого, Івана Балагутрака, я зверталась з усіх організаційних питань.
А щодо спорту, то його організація була спрямована більше на професійний спорт, високих досягнень. А ми сконцентрувались на залученні якомога більшої кількості людей і дітей зокрема.
Тобто такий собі фізкультурний напрямок?
Так. У нас в місті багато організацій, де знаходяться або навчаються особи з інвалідністю. На вулиці Військових Ветеранів є школа, де навчаються дітки з порушенням інтелектуального розвитку. На вулиці Хоткевича є садочок і школа для діток з фізичними особливостями. Ми з ними починали, велика кількість заходів була орієнтована саме на дітей.
Потім ми плідно співпрацювали з УТОС (українське товариство сліпих) та УТОГ (українське товариство глухих). З останніми ми й зараз активно працюємо. Цього року відбудуться Дефлімпійські ігри (міжнародні змагання найвищого рівня для людей, які не чують), і троє іванофранківців є членами збірної України з футболу, готуються до цих змагань. Це Дмитро Бєлоусов, Олег Гринюк і Володимир Рій.
А перший захід наш центр провів у дитсадку №30 «Ластівка». Його запропонував Андрій Українець, який починав роботу в організації «Спорт для всіх». Він мене запросив допомогти з організацією спортивного свята для вихованців цього садочка. Там діти з порушенням мовлення. Ми провели для них захід, і потім кожного місяця стали такі спортивні свята проводити, з медалями, грамотами, з солодощами. Діти були дуже задоволені.
А як Ви організовували спортивні заходи для дорослих?
З часом діяльність нашого центру розширювалась, і ми стали опікуватись спортсменами дорослими, які живуть в межах міста, міської територіальної громади, готуються і виступають на всеукраїнських і міжнародних змаганнях. Я старалась зробити їм навчально-тренувальні збори в межах міста на те фінансування, яке нам виділяли. Це була така допомога нашому регіональному центру, можливість проведення додаткових зборів, тренувань в межах міста.
З початком АТО, а особливо повномасштабного вторгнення, збільшилась кількість військових, які отримали поранення і інвалідність. З ними ви теж зараз проводите заходи?
Центр від початку був створений для цивільних людей з інвалідністю. На кожні 5 років складається програма, яка затверджується депутатами на сесії. Зараз ми працюємо за програмою, яка розрахована до 2028 року, і в неї вже внесений пункт про організацію спортивних змагань для військових, ветеранів і ветеранок з інвалідністю. З 2024 року ми проводимо для них різні спортивні заходи.
Також цього року 4 ветерани з інвалідністю, які брали участь в міжнародних змаганнях, отримують стипендії з коштів, які місто виділяє на реалізацію наших програм.
Минулого року таких стипендіатів було 8.
Звідки військові дізнаються про центр, про можливість брати участь у спортивних заходах, які ви організовуєте?
Ми тісно співпрацюємо з Корпусом військових капеланів. Мені дали номер Андрія Білика, я його запросила на змагання, він подивився і запропонував співпрацю з реабілітаційними центрами, лікарнями, де лежать хлопці. Є такі, які знаходяться там тривалий час і нікуди не виходять. А їх треба вивести з цього замкнутого простору.
Спочатку залучали капеланів, вони є при кожному госпіталі. А далі вже хлопці між собою спілкуються, розповідають, передають контакти. Також ми розміщуємо анонси в інтернеті, розповідаємо, які є зали, змагання.
Звичайно, не завжди виходить все чітко організувати. Може заявитись одна кількість людей, а по факту приїхати інша, бо загострення сталось чи погане самопочуття, вони ж ще в процесі лікування і реабілітації.
Які саме види спорту для військових пропонує центр?
Ми проводимо для них змагання з дартсу, боулінгу, більярду, бочча, шашок. Хотіли ще запропонувати силові види: пауерліфтинг, гирі, армреслінг – але наші капелани сказали, що не бажано, тому що у людей можуть бути внутрішні поранення, щоб не спровокувати якісь проблеми. Тому що хлопці люблять ризикувати і можуть не розрахувати сили.
А з пропонованих видів їм найбільше подобається бочча. Цей вид спорту спеціально був розроблений як адаптивний і розрахований на людей з проблемами опорно-рухового апарату. В ньому всі на одному рівні: хто може стояти, сідає на стілець, хтось у кріслі колісному. Гра легка і в той же час цікава – треба і влучність, і сила, і тактика. Вона їм дійсно зайшла.
На організованих Вашим центром заходах є і постійні учасники, і нові.
Це пов’язано з тим, як довго людина знаходиться в нашому місті на реабілітації. Якщо 2-3 тижні, то швидше за все, візьме участь в одному якомусь змаганні. Але якщо більше місяця – то й два-три турніри відвідає, якщо заплановані в цей термін заходи.
А як щодо заходів для дітей зараз?
Ми обов’язково проводимо для дітей щомісяця різні змагання. Так, ми зараз долучили військових теж, але робота з дітьми не припиняється. Найбільше серед них ми проводимо естафети, вони малечі дуже подобаються. Вірніше, організовує спортивний інструктор їх закладу, адже він знає особливості кожної дитини, їх можливості. А ми привозимо нагороди, подарунки, святкові моменти.
Ви, як людина, яка вже багато років проводить заходи для людей з інвалідністю, помічаєте зміни в суспільстві, в ставленні до цих людей?
Якось, коли я тільки починала працювати, мене запросили провести змагання серед дітей, колись це називалось «з аутичним типом розвитку», а тепер «з особливими освітніми потребами». Я прийшла до них, вони так стараються, мають своє розуміння. Але є кілька рівнів ураження. І я не витримала і заплакала… І коли була у дітей з фізичними особливостями, теж спочатку було важко. Але поступово я перестала це помічати, вони дуже мудрі діти. І я зараз не помічаю якихось їх особливостей.
І дуже змінилось ставлення батьків. Коли я тільки починала, вони соромились, казали: не треба фотографувати, не показуйте мою дитину. Тепер вони до цього відносяться набагато простіше.
І набагато більше батьків стали приводити дітей на такі заходи. Вони спілкуються, не бояться показувати емоції.
Зараз в нас на Симоненка 3В в залі працює спеціаліст з фізичної реабілітації. Приходять і діти, і молодь, і дорослі. Вони можуть там порівняти хребет, укріпити ноги, а заодно – поспілкуватись. Тобто, через фізичну реабілітацію покращується і психологічна складова.
У подальшому плануєте збільшувати кількість заходів і залучати більшу кількість людей до змагань?
Звичайно. Ми намагаємось кожного разу прив’язувати змагання до якихось дат чи подій, щоб вийшло справжнє свято. Так, традиційно проводимо заходи до Дня фізичної культури і спорту, Дня захисту дітей, Дня сім’ї, Дня міста.
Цього року також були змагання до Дня батька і Дня матері, Дня Героїв, звичайно, до Дня Конституції та річниці Незалежності України. Ціла низка заходів: турніри з футзалу, боулінгу, шашок, дитячі естафети – була проведена до Міжнародного дня осіб з інвалідністю.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Фото в матеріалі – з архіву Центру “Інваспорт”.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
