«Всі, хто приходив – у них не було цілі тренуватися»: Артем Жицький про те, як спорт допомагає ветеранам віднайти себе

«Всі, хто приходив – у них не було цілі тренуватися»: Артем Жицький про те, як спорт допомагає ветеранам віднайти себе
«Всі, хто приходив – у них не було цілі тренуватися»: Артем Жицький про те, як спорт допомагає ветеранам віднайти себе

У минулому професійний спортсмен і військовослужбовець, а сьогодні – тренер-реабілітолог Артем Жицький допомагає ветеранам попри травми та ампутацію віднайти у собі сили рухатися далі. 

Пише Інформатор Івано-Франківськ.

Не лише цивільні, а й ветерани з Івано-Франківська могли чути про Артема Жицького – тренера-реабілітолога, який за своїми плечима має як спортивно-тренерський, так і військовий досвід.

На території декількох тренажерних залів Франківська Артем допомогає цивільним досягти бажаної фізичної форми, а ветеранам повернутися до рухливого способу життя. Окрім цього, Артем Жицький не боїться працювати з ветеранами з ампутаціями, і навіть тренує їх цілими групами, як от ветеранів з громадської організації «Полюби Долю».

Серед військових та тих, хто звільнений зі служби у Артема налічується близько тридцяти осіб.

«Абсолютно всі, хто приходив – у них не було цілі тренуватися. З хлопцями, які приходять зараз ми почали займатися з весни 2024 року. Прийшли з громадської організації «Полюби Долю» і запитали: “Хто є з тренерів, хто зміг би нас потренувати?”. Так вони до мене і потрапили. В них була ціль відновити рухливість, бо хтось не міг ходити, а хтось – стояти», – ділиться спогадами Артем Жицький.

За словами Артема, на тренування ветерани приходили відстороненими від усього, а до спортзалу прийшли, тому що на цьому наполягали їхні сім’ї – вони непокоїлися про ментальний стан рідних, які повернулися з війни. Відтак Артем згадує одного з ветеранів з ампутованою рукою, який від «не знав що робити» цього року бере участь у змаганнях:

«Він не знав що робити, ходив два місяці та ні з ким не спілкувався. Через три місяці почав з кимось розмовляти, через чотири – щось робити. Цьогоріч він вже бере участь у змаганнях, бо мій минулорічний спортсмен поїхав на Чемпіонат світу в Іспанію і виграв його, а вони спілкуються у спортзалі, бо обоє мають ампутацію руки».

Як пояснює Артем, відсутність фізичної нагрузки є загрозою для здоров’я незалежно від того була у людини ампутація чи ні:

«Якщо не мати фізичної активності – йде м’язова атрофія. Коли м’язи атрофуються все навантаження йде на суглоби. У випадку ампутації збільшується навантаження на вцілілу ногу або руку, йде дисбаланс м’язів та може розвинутися контрактура (обмеження рухливості суглоба – ред.)». 

Як зберегти рухливість людям з ампутаціями взимку

Коли звичні прогулянки обмежуються погодними умовами, окрім тренажерного залу, Артем Жицький згадує низку занять:

«Це може бути, наприклад, плавання, або домашні тренування, адже ніхто не відміняв ту саму резинку, терікс (підвісні петлі для вправ – ред.), гантельки та навіть власну вагу. Головне – це циркуляція крові, це все, що треба робити людині, щоб підтримати здоров’я». 

Фото з особистого архіву Артема Жицького

Разом із фізичною та ментальною складовою, Артем Жицький виділяє ще один фактор – харчування. Зокрема тренер допомагає збалансувати «тарілку», а надлишок чи недостачу ваги – вважає мінусом і для цивільних, і для ветеранів.

«Для прикладу, у одного ветерана не було ноги, але була зайва вага – він взагалі не міг ходити. Ми з ним спокійно за вісім місяців скинули 20 кілограм, і зараз він може долати кілька кілометрів на протезі. Харчування впливає максимально, чи людина з ампутацією, чи без – немає різниці. Просто людина, у якої немає кінцівки у більшій зоні ризику, адже навантаження на здорову ногу збільшується, таз перекошується, спина, згадуючи м’язи – відбувається дисбаланс. Тому харчування є основою, з якої треба починати».

Від спортсмена, який готувався до Олімпійських ігор до військовослужбовця, який пішов на війну з моменту повномасштабного вторгненння – Артем Жицький подолав нелегкий шлях, щоб сьогодні впевнено тренувати ветеранів.

«Я в спорті з двох років, як казали батьки: я ще ходити не умів, а вже підтягувався на турнічку на їхніх руках», – ділиться тренер-реабілітолог. 

У житті Артема спорт займає неабияке місце: він займався спортивною гімнастикою, плаванням, карате, паверліфтингом (підйом ваги – ред.). Починаючи з 13 до 26 років, у його житті були по два тренування на день. Будучи студентом, Артем займався ММА (змішані бойові мистецтва – ред.) та легкою атлетикою, а саме – штовханням ядра.

На фото Артем Жицький

«Коли я готувався до Олімпійських ігор – отримав травму спини. Після неї я зміг частково відновитися, але через пів року отримав травму стопи. Так вийшло, що я не зміг відновитися до кінця. Я розумів, що можна було зціпити зуби і працювати далі, але на той момент, по якийсь причині, побачив, що, мабуть, моя спортивна кар’єра закінчилася», – міркує Артем.

Артем Жицький не покинув спорт остаточно – він почав тренувати дітей та дорослих у напрямках карате та ММА. Зокрема його діти стали чемпіонами світу, а дорослі виконали нормативи майстрів спорту у цих же змішаних бойових мистецтвах.

«Я не зміг сам досягти того фінішу, якого хотів – зате мої діти виграли Чемпіонат світу, а дорослі були у збірній України та стали призерами Європи по ММА. У 2022 році старші мали їхати на Чемпіонат світу, але почалася війна», – розповідає Артем.

На момент повномасштабного вторгнення Артем мав три спортзали у Черкасах, планував відкрити четвертий. Проте війна змінила реалії. Щоб захистити батьків та дружину, а також підтримати друзів та колег на війні, Артем сам доєднався до служби:

«Всі кого я тренував, мої тренера, які працювали зі мною – всі пішли на війну. Якраз на період повномасштабного вторгнення я був у Києві, всі пішли, а я що? Мене б совість замучила. Я не міг довзолити, щоб вони були, а я, їхній тренер, ні».

Фото з особистого архіву Артема Жицького

До Івано-Франківська Артем Жицький прибув по службі. Тут і залишився, адже, як розповідає тренер-реабілітолог, повертатися не було куди:

«Повертатися назад не було куди – мої спортивні зали закрили. Деякі з них були на території нинішнього ТЦК, то їх забрали. Всі мої тренера – хтось служить, когось вже немає у живих, а мої діти, які були дуже перспективними – роз’їхалися».

Зараз Артем Жицький є діючим тренером-реабілітологом, який не боїться приймати нові виклики. Він також проводить безкоштовні группові заняття для ветеранів, а спортзал, в якому тренуються – надає безкоштовні абонементи у тренажерні зали.

Раніше Інформатор згадував дев’ять спортивних закладів у Франківську, які надають безоплатні послуги ветеранам.

Читати також: Франківські ампфутболісти команди «Бартка» здобули три перемоги у чемпіонаті України (ВІДЕО)

Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87

Exit mobile version