Піца — одна з небагатьох страв, яка об’єднує світ так, як це робить музика або футбол. Її люблять у кожному куточку планети. Вона проста за формою, але багатогранна за смаком і культурним наповненням. І хоча сьогодні піцу можна скуштувати як у маленькому українському містечку, так і в центрі Токіо чи Сан-Франциско, почалася її історія в серці Італії — у Неаполі.
Неаполітанська піца.
Справжня піца народилася на півдні Італії. Саме в Неаполі в XVII-XVIII століттях з’явилася перша форма цієї страви: хрустке тісто, помідори, оливкова олія, часник, трави, а згодом — і сир. Але переломним моментом стало створення піци Маргарита — у 1889 році на честь візиту королеви Маргарити Савойської пекар Рафаеле Еспозіто приготував піцу в кольорах італійського прапора: червоний (помідори), білий (моцарела), зелений (базилік). Так скромна страва увійшла в національну гордість і стала символом італійської кухні.
Америка як нова батьківщина піци.
Емігранти з Італії привезли піцу до США на початку XX століття. Спочатку це була їжа “для своїх”, але дуже швидко піца сподобалася американцям. Саме тут вона пережила другу трансформацію — більш товсте тісто, більший розмір, експерименти з начинками.
Так народилася нью-йоркська піца — велика, тонка, з хрустким краєм і тягучим сиром. Її їдять “у складеному вигляді”, тримаючи шматок руками. А згодом з’явилася чиказька піца — з товстим бортиком, глибокою начинкою, схожою на пиріг, де шар томатного соусу часто викладають поверх сиру й м’яса. Обидва стилі стали легендарними, а саме слово “піца” в Америці набуло нового значення.
Розмаїття смаків.
У кожній культурі піца трансформувалася, пристосовуючись до місцевих уподобань. У Японії популярна піца з морепродуктами, майонезом і васабі. У Південній Кореї — з солодкою картоплею та бобами. У Бразилії — з горошком, кукурудзою й навіть бананами.
У Франції чи Німеччині піца зазвичай подається з більш вишуканими інгредієнтами — від козиного сиру до копченого лосося. У Туреччині популярна версія з пряним фаршем, схожа на лахмаджун. А в Україні вже давно вкоренилися варіанти з беконом, салямі, шампіньйонами, а також піци “4 сири”, “Гавайська” і “Цезар” — вже зі своїми локальними нюансами.
Відмінності тіста та технік приготування.
Неаполітанська піца — це коротка випічка при високій температурі в дров’яній печі, тонке тісто з пухкими краями. У США використовують великі електричні печі й інше тісто, збагачене олією, що дає м’якість. У Римі роблять піцу аль тальйо — прямокутну, яку ріжуть на порції та продають на вагу. А в сучасному світі, де печі можна мати вдома, народжуються десятки нових стилів — з гриля, з кам’яної плити, на заквасці чи навіть без глютену.
Піца перестала бути лише їжею — вона стала соціальним явищем. Вечір із друзями, родинне святкування, офісна вечірка — піца доречна скрізь. Вона поєднує простоту з можливістю виразити смакову індивідуальність. Хтось обирає класику, інші — веганські або фантазійні версії з грушею та горгонзолою. Але спільним залишається відчуття тепла, домашності й задоволення.
Піца — це більше, ніж страва. Це жива традиція, що подорожує світом, вбираючи в себе нові ідеї, але не втрачаючи зв’язок із неаполітанським корінням. Кожен шматок піци — це частинка кулінарної історії, яку ми не просто їмо, а відчуваємо на смак, особливо якщо це піца Івано-Франківськ від GOODSUSHI.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87