Лариса Коваль народилася на Калущині. Двадцять років вона працювала для одеських медіа, а у віці 41 років вирішила підписати контракт зі Збройними силами України. Вже сьогодні Лариса служить молодшою сержанткою та рекрутеркою 21 окремої механізованої бригади.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на Інформатор Калуш.
— Як ви особисто прийшли до рішення підписати контракт і пов’язати своє життя зі Збройними силами? Що стало початковою мотивацією?
– Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, 24 лютого 2022 року, ми з сином знаходилися у батьків в Карпатах, приїхали на тиждень і якраз ввечері 24-го мали потягом повертатися до Одеси. Ми тоді прийняли для себе рішення, що не будемо виїздити з України, залишимося тут. В результаті через кілька місяців ми повернулися до Одеси. Увесь цей час я працювала віддалено, і тоді вперше у мене з’явилася думка, що я не маю бути осторонь, коли моя країна потерпає від такої жорстокої агресії.
У 2023 році мій чоловік був мобілізований, він служить у Військово-морських силах. І тоді я знову всерйоз замислилась над тим, щоб долучитися до війська.
«Моя найголовніша мотивація – це син»
Як мати, я не хочу, щоб ця війна стала справою наших дітей, тому ми маємо закінчити її якомога скоріше.
— Ви служите ще не дуже тривалий час. Якими були перші кроки у війську, чи співпадала реальність з вашими очікуваннями?
— Я підписала контракт зі Збройними Силами 12 вересня 2024 року. Дуже добре пам’ятаю дату, бо це день, коли моє життя змінилося назавжди. На момент підписання контракту мені виповнився 41 рік, до того ж у мене є неповнолітня дитина, тому мене не дуже хотіли брати. Працівники ТЦК намагалися переконати: “Подумайте, може вам це не треба, може, це імпульсивне рішення і ви завтра передумаєте”.
Чи співпадали очікування, сказати важко, бо я не дуже розуміла, що на мене чекає. Звісно, було важко. В першу чергу фізично важко. Бронежилет, шолом, рюкзак з усім необхідним, автомат – це все важить чимало. І з цим треба було ходити пішки багато кілометрів, іноді – бігати.
Нам треба було вставати о 5 ранку, йти на сніданок (за увесь час, що ми були в навчальному центрі, ми жодного разу не снідали, коли на вулиці був день, завжди затемна), тренуватися, ходити в наряди і багато іншого. З того періоду життя, саме з підготовки, найбільше запам’яталися такі вправи, як обкатка танком: коли бійці ховаються в ямі і над ними проїздить танк (це робиться, щоб подолати у людини страх перед великою технікою). Ще запам’яталася вправа, коли новобранці ховаються в окопі, по якому інструктор стріляє бойовими набоями. Але найемоційніше – саме там я вперше відчула, що таке бойове братерство, підтримка побратимів і посестер.
— Ви — рекрутерка. Що входить до ваших щоденних обов’язків і з якими зверненнями найчастіше приходять люди?
– Обов’язки рекрутера – спілкуватися з людьми, допомагати підібрати посаду, яка найбільше підійде людині за її знаннями, навичками, цивільною професією і досвідом. Ще одна сторона моєї роботи як рекрутера – це створення контенту, реклами, ведення сторінок у соцмережах.
Щодо звернень, з якими приходять люди, важливо розуміти, в чому принципова відмінність рекрутингу від ТЦК. Кажучи просто, і ті, і інші допомагають людям потрапити до війська. Але є нюанси. Рекрутинг – це про вибір. Ми нікого не змушуємо і не застосовуємо будь-які засоби впливу, крім слова. Ми працюємо з людьми, які вже знайшли в собі мотивацію долучитися до війська.
— Як ви визначаєте, на яку саме посаду варто скеровувати людину? Що для вас є головним маркером під час розмови з кандидатом?
– Перший етап – це співбесіда з рекрутером, який знайомиться з людиною, дізнається про її вік, стан здоров’я, освіту, професію, навички. Другий етап – співбесіда з командиром підрозділу, де проходитиме службу кандидат, бо це двосторонній процес, ми маємо враховувати побажання не лише кандидата, але й підрозділу. Якщо другий етап співбесіди проходить успішно, кандидат проходить ВЛК і відразу відправляється до підрозділу за прямою мобілізацією. У такому випадку новобранці отримують можливість пройти базову військову підготовку на базі нашої бригади.
Якщо підрозділу з якихось причин кандидат не підходить або кандидатові не підходить підрозділ, ми шукаємо для нього іншу посаду в нашій бригаді.
— Чи були у вашій практиці випадки, коли людина приходила, вагаючись, а потім залишалася у війську та будувала кар’єру? Що впливає на таку зміну поглядів?
– Все залежить від людини і її мотивації. Ми зі свого боку пояснюємо всі нюанси, умови служби, розмір грошового забезпечення, соціальні гарантії, тривалість відпусток тощо.
Звертається кандидат, якому менше 25 років, він хоче долучитися до бригади за контрактом 18-24, бачить себе на посаді у підрозділі забезпечення, але при цьому хоче отримати мільйон. Тут також ми пояснюємо, що за умовами контракту 18-24 є чіткий перелік посад, на яких можна отримати мільйон гривень. У 21 ОМБр це стрілецькі посади (стрільці, снайпери, гранатометники, мінометники, кулеметники, номери обслуги), розвідка, оператори БПЛА.
Тобто, можна сказати, що на зміну поглядів часто впливає саме те, що людина отримує від рекрутерів вичерпну інформацію про можливість вибору посад, умови служби, перелік вакансій, соціальні гарантії, розмір грошового забезпечення та інші важливі моменти.
— Чи бачите себе у військовій справі й після завершення війни в Україні? Яких військових потребувати країна в майбутньому?
— Я не шкодую про те, що обрала для себе цей шлях, що можу бути корисною своїй країні у цей складний час. Чи залишуся у війську після закінчення війни – чесно скажу, я поки не маю відповіді на це питання.
Яких військових потребуватиме наша країна у майбутньому? Підготовлених, навчених, і найголовніше – мотивованих. Тих, які прийшли до війська не тому, що так треба, а тому, що це престижно, і що це викликає повагу суспільства. Хотілося б, щоб було саме так.
Повне інтерв’ю, зокрема про те, як рекрутерка Лариса Коваль оцінює рівень підготовки людей, які бажають вступити до війська за контрактом, чи готові вони до військової реальності та що для Лариси є найскладнішим у роботі рекрутера/сержанта читаєте у матеріалі Інформатора Калуш за покликанням.
Читати також: Ветерани з Франківської громади можуть податись на спортивні стипендії
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
