Історія, написана Пантелеймоном Кулішем понад півтора століття тому, виявилась актуальною для сьогодення. Калуський аматорський театр «ЛюбАрт» зміг надати виставі за п’єсою «Іродова морока» сучасних сенсів про війну, одвічну боротьбу добра і зла та світло, що перемагає темряву.
Як п’єса ХІХ століття звучала зі сцени у 2025 році розповідає Інформатор Івано-Франківськ з покликанням на Інформатор Калуш.
Запланований показ різдвяної містерії був на задньому дворі ПК «Мінерал», однак втрутились погодні умови. Через похолодання і сильний вітер організатори вирішили змінити локацію і перенесли прем’єру до зали палацу культури. Про скасування показу мови не йшлося – адже подивитись її зібрались багато калушан – і дорослі, і діти.
Перед початком вистави до гостей звернулася засновниця та режисерка Народного аматорського театру “ЛюбАрт” Любов Липовська: «Вистава мала бути на подвір’ї ПК “Мінерал”, але Бог так “наказав”, щоб усі зайшли до залу. Містерію ми ставимо за п’єсою Пантелеймона Куліша. Вона ХІХ століття, але є багато тексту, який відгукується нам у сучасності. Насправді ми планували бігати по сходах та показувати нашу виставу на широких просторах, але зробимо спробу відтворити її у таких умовах. Різдво є Різдвом. Бажаю вам гарного перегляду».
На сцену вийшли звіздарі та ангели, які заспівали «Тиху ніч» а капела, що підкреслило спорідненість з традиційним вертепом, де головним інструментом виступає саме голос.
«Іродова морока» – це біблійна історія про народження Ісуса Христа і намагання царя Ірода його знайти і вбити. Водночас, у виставі багато відсилок до часів боротьби козаків з поневолювачами-московитами. Наскрізна ідея протистояння ворогу гостро відгукується у сьогоденні, що викликало відчутну реакцію залу.
Однією з головних сцен вистави стало принесення козаком «гостинців» для москалів, як символу багатовікової боротьби українців проти «московщини». Ця сцена органічно була вплетена у біблійний сюжет і є символом перемоги світла.
«Оце нате вам гостинця із тієї Січі. Не забрали срібло, злото і в мішках доляри», — звертається козак до москалів.
Цар Ірод, якого захопив у заручники козак, є недвозначним натяком на сучасного ворога України, настільки прозорим, що не потребував додаткових роз’яснень.
Звучали у виставі і рядки з першої редакції п’єси «Іродова морока» Пантелеймона Куліша у виконанні молоді «ЛюбАрту»:
На Вкраїні новина:
Іскрутився сатана.
Ой, чого, чого скрутився?
Бо Спас миру народився!
Гей, гоц гоцака!
Потанцюймо козака!
Треба жити, треба й бити,
Наша доля така!
Потанцюймо, звеселімось,
Годі вже журитись
(із першої редакції “Іродової мороки” Куліша)
Ще один фрагмент, який прозвучав у виставі, став кульмінаційним за змістом і настроєм:
А ми в світі будемо жити,
Господа хвалити,
Що нам Правду, стару матір,
Дав оборонити.
Гей, музики, баси, бубни!
Ріжте та гудіте!
Люди добрі! всі до мене,
Гуляти ідіте.
Серед царської світлиці,
Де криваві ради,
вдаримо об землю лихом
Царю на досаду.
Слава Спасу у Вифлеємі,
Слава тій просвіті,
що розлила так, як море,
воду й правду в світі.
Ці рядки знову стали актуальними в умовах повномасштабного вторгнення, отримавши не тільки релігійний, а й громадянський сенс. Завершилась містерія спільним виконанням колядок, що об’єднало акторів і глядачів у єдиний простір різдвяної традиції.
Гості вистави подякували виконавцям тривалими щирими оплесками.
Що відомо про п’єсу Пантелеймона Куліша «Іродова морока»
Перша редакція п’єси Пантелеймона Куліша «Иродова морока» з’явилася у 1869 р. та була надіслана у львівську газету “Правда”. Вона мала яскраво антимосковське спрямування, у якому осуджувалося російське самодержавство. Однак, як зазначав Михайло Грушевський, який віднайшов першу редакцію твору, Кулішу вдалося її видати лише у 1879 році, але одразу усі до єдиного примірники були конфісковані (здогадайтеся ким…) і до широкого загалу твір не дійшов.
Лише у 1909-1910 рр. з’явилися передруки із другого видання. Першу редакцію у 1920-их рр. віднайшов історик Михайло Грушевський, який зазначив, що «“Іродова морока” Куліша – …їдка, грізна, до неба вопіюща сатира на сучасне Московське царство та його насильства над Україною. Деякі ліричні частини сього твору в сім аспекті роблять дуже сильне вражіння!»
Втім, все ж таки першу редакцію 1869, яка мала яскраве антимосковське забарвлення було надруковано на початку ХХ ст. За словами Грушевського, це вдалося Сильвестру Яричевському у 1909 році. Текст був надрукований у часописі «Буковина»: «з відпису одержаного в 1890-х рр. від перемиського священика Володимира Домета Садовського. Ся копія Мороки”, доволі потерта в уживанню, списана була, як значиться на ній, в Грималові (коло Тарнополя) 12 серпня 1869 р. якимсь О. М. Свир чи Сбіер…ім’я написано не чітко, і сеї особи Яричевський не міг вияснити. Затитулована копія так: Иродова Морока, вертепна мистерия на різдвяні свята. Тараса Шевченка».
З того можна міркувати, що присланий до «Правди» оригінал, від котрого безпосереднє чи посереднє йде отся копія, не мав на собі ймення автора, і хтось на здогад написав автором Шевченка. С. Яричевському, коли він друкував сю копію, варіянт Хуторної Філософії” не був відомий, і тому в своїх поясненнях він головну увагу звернув на усталення особи автора: на підставі згаданого листа Вахнянина, звісного йому, він здогадувався, що автором Мороки був Куліш», – міркування Грушевського про першу редакцію різдвяної п’єси Куліша у статті 1927 р., що була опублікована у журналі «Україна».
Читати також: У Вигоді на Франківщині розроблять детальний план території, де планували розмістити міні ГЕС
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
