27 грудня на стінах Івано-Франківського драмтеатру спроєктували портрети трьох загиблих військовослужбовців з Прикарпаття — Павла «Вікінга» Панфілова, Степана «Рена» Чуйка та Романа «Мазепи» Корнути. Ініціаторкою проєкту стала мешканка міста Аліна Лещік (Садовська), яка втілила ідею разом зі своїми друзями та родиною полеглого бійця.
Про це Аліна розповіла у коментарі для Інформатора Івано-Франківськ.
Декілька місяців тому дівчина побачила репортаж про те, що франківський митець Ярема Стецик під час походу в гори спроєктував фотографії військових на схилах.
«Мене дуже торкнули його думки про памʼять та її форми. Коли я побачила кадри з проєкціями портретів героїв на скелях, подумала: “Вау! Це справді сильно!”. Це нестандартний спосіб меморіалізації, який є надзвичайно важливим у реальності, в якій ми живемо», — каже Аліна.
Відтоді думка створити щось подібне в Івано-Франківську не покидала дівчину. Спершу вона поділилася ідеєю з командою громадської організації «Парк Ветеранів України» та запропонувала реалізувати проєкцію саме в Парку Ветеранів. Ініціативу всі підтримали.
«Я уявляла, що першу таку подію зроблю в памʼять про мого загиблого друга Романа Корнути. Хотілося не просто спроєктувати фото, а зібрати коло рідних, друзів, побратимів і зробити вечір памʼятування: переглядати фото, відео, згадувати його щасливі миті життя. Але для цього потрібно, щоб усі були у Франківську. Поки що такої нагоди не випало, адже побратими перебувають на бойових завданнях. Але ми це обов’язково зробимо», — ділиться Аліна.
Згодом разом зі своїм другом і колегою з ГО «Парк Ветеранів України» Максимом Сичем Аліна зустрілася з Яремою Стециком, аби розповісти про задум та отримати його дозвіл на поширення ідеї.
«Ярема сприйняв це дуже тепло. Казав, що йому самому хотілося б, аби такий формат памʼятування перейшов у міський простір. Тут можна проєктувати фото всюди: в парках, на будівлях, біля озера, навіть на поверхні води», — розповідає дівчина.
Нещодавно ветеран Станіслав Зорій запросив Аліну до команди, яка займалася організацією Дня памʼяті Героїв. Захід ініціювали з нагоди днів народження двох полеглих бійців з Івано-Франківська — Павла «Вікінга» Панфілова та Степана «Рена» Чуйка. Подія була запланована на 28 грудня, адже 27 — день народження Павла, а 28 — Степана.
Під час підготовки Аліна зрозуміла, що саме зараз є найкращий момент, аби спроєктувати фотографії хлопців напередодні їхніх днів народжень.
Втім, реалізувати задум вдалося не одразу.
«У мене є свій “домашній” проєктор. Я сподівалася, що зможу використати його. Першу спробу ми зробили біля стадіону “Рух””— хотіли запустити фото на трибунах. У цьому був певний символізм, але, на жаль, не вдалося. Для кімнатного формату мій проєктор підходить, а для вулиці, ще й освітленої ліхтарями, — ні», — згадує Аліна.
Наступну спробу дівчина зробила сама. У ніч напередодні Різдва вона спроєктувала фото на дах сусіднього будинку.
«Це був максимум, який я змогла витягнути зі свого проєктора (додаємо фото нижче). Я надіслала фото мамі Павла, але хотілося більшого, щоб це могли побачити наживо й інші люди. Ця спроба допомогла зрозуміти кілька важливих технічних моментів. Усе приходить із досвідом», — каже вона.
27 грудня Аліна вже твердо знала, що сьогодні портрети бійців обов’язково з’являться в місті, а спосіб і місце знайдеться.
«Я їхала містом, проїжджала повз драмтеатр — і мене осінило. Ось воно, те саме місце. Я одразу зателефонувала друзям та акторам драмтеатру Лілі та Віктору Абрам’юк, розповіла ідею й попросила допомогти з дозволом. Уже за кілька годин отримала відповідь, що директор-художній керівник театру Ростислав Держипільський підтримав ініціативу та дозволив спроєктувати фото на стіни театру», — поділилася ініціаторка.
Окрім цього, Ростислав Любомирович погодився надати потужний проєктор, що стало вирішальним для реалізації задуму.
«Пізній вечір, холодно та почав моросити дощ. А ми проєктуємо фото. Я, мій син Ярема, Вікторія Панфілова — мама Павла, Катерина Панфілова — його сестра, Ліля та Віктор Абрам’юк. Батьки Степана, на жаль, не змогли бути присутніми», — розповідає Аліна.
Спочатку планували спроєктувати лише портрети Павла «Вікінга» та Степана «Рена» з нагоди їхніх днів народжень. Однак в останній момент Аліна вирішила додати й фото Романа «Мазепи» Корнути.
«Важко передати ті емоції. Ми стояли мовчки. Сльози котилися з очей, а хлопці на фото були такими мужніми, героїчними. Справді відчувалася їхня присутність. Я дуже захоплена цим проєктом. Портрети героїв можуть побачити не лише рідні й друзі, а й випадкові перехожі. Йдеш вулицею, занурений у свої буденні турботи, підіймаєш очі — і бачиш їх. Гідних, спокійних, величних. Усе дріб’язкове втрачає значення, починається переосмислення», — ділиться дівчина.
Аліна зізнається, що дуже хоче започаткувати у Франківську таку культуру пам’яті. Вона впевнена, що ця акція стала першою, але точно не останньою.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Всі фото надала Аліна Лещік.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
