Іван Семенович — ветеран війни, який переніс понад 14 операцій на лівій нозі та 12 — на правій, після чого мав довгий шлях реабілітації. Нині він — енергетик, машиніст крана на ДТЕК Бурштинській ТЕС.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з посиланням на ДТЕК Бурштинська ТЕС.
Під час останнього бою Іван втратив свого побратима і залишився сам.
«Я був поранений, відповзав по посадці пів кілометра до найближчого бліндажа, коли окупанти йшли за мною та закидали гранатами. І в якийсь момент зрозумів: якщо вони підуть далі — я просто звідси не вийду», — розповідає чоловік.
У той момент, каже ветеран, йому залишалося лише діяти, навіть якщо шансів майже не було.
«Я почав кричати: “Давайте, хлопці, мінометкою накривайте, не шкодуйте!” — так, ніби поруч був цілий підрозділ ЗСУ. Блефував… І врешті почув у відповідь, як вони між собою говорили: “Да там хохлов много…”», — згадує він.
Після цього росіяни почали відступати, і, як каже Іван, йому вдалося обдурити смерть.
Згодом побратими несли його п’ять кілометрів до евакуації. Далі був Краматорськ, звідти швидкою — до Дніпра, потім поїздом до Вінниці, з поїзда — гелікоптером до Львова і вже звідти швидкою — до Франківська.
Іван переніс 14 операцій на лівій нозі та 12 — на правій, після чого розпочався тривалий період реабілітації.
«Після фронту — якась дивна тиша. У ній ніби нічого не відбувається, але всередині все ще гримить. У цій тиші я досі чую війну. Але є інша тиша. Та, що на роботі. Коли поруч хлопці. Коли кожен зайнятий своєю справою. У цій тиші вирує життя, за яке я воював там, у посадках», — додає енергетик.
Сьогодні він знову на своєму посту — тільки тепер це пост енергетичний. Іван працює машиністом крана на ТЕС. І хоч тут немає окопів, для Івана це також боротьба.
«Для мене це не просто робота. Тут є відповідальність. За світло. За тепло. За те, щоб країна жила далі, навіть коли її намагаються зламати», — каже чоловік.
Ветеран зазначає, що найважче звикнути до почуття безпеки. А в цьому найбільше допомагають люди, що завжди поруч і не ставлять зайвих питань. У колективі він знову відчув, що таке команда, що напруження, хвилювання можуть бути більш-менш мирними.
«Сьогоднішня боротьба для мене — не про перемогу. Вона про мужність і незламність. Про те, щоб витримати. І я точно знаю: разом ми пройдемо будь-які випробування».
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
