Щороку, 20 лютого, в Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної Сотні – тих, хто віддав життя задля майбутнього Батьківщини. Серед 107 учасників Революції гідності є семеро прикарпатців, яким посмертно присвоїли звання «Герой України».
Згадує Інформатор Івано-Франківськ.
17 та 20 лютого 2014 року стали найкрававішими днями в історії Євромайдану. Цей період закарбував Революцію Гідності як одну з найжертовніших подій української сучасності. Серед жертв протистояння семеро прикарпатців: Роман Гурик, Сергій Дідич, Ігор Дмитрів, Богдан Калиняк, Ігор Ткачук, Михайло Костишин та Василь Шеремет.
Роман Гурик
Роман Гурик народився 2 жовтня 1994 року в Івано-Франківську. Ще у 2004 році батьки Романа під час Помаранчевої революції відправилися на київський Майдан: тоді їхній син із однокласниками організували власний Майдан, пов’язавши помаранчеві краватки на підтримку протестувальників.
Вже у старшому віці Роман самостійно взяв участь у Революції: внаслідок побиття учасників Євромайдану – він разом із друзями поїхав до Києва. Опісля Роман повсякчас подорожував з Івано-Франківська до Києва і навпаки, увесь час юнак підтримував протестувальників. Востаннє він вирушив до столиці 15 лютого зі своїм хрещеним.
20 лютого о 09:56 Роман Гурик, рятуючи пораненого побратима – отримав смертельне поранення у голову. Його відвезли до лікарні, але врятувати життя Романа не вдалося: о 12:15 його серце зупинилося. Прикарпатець загинув у віці 19 років.
Сергій Дідич
Сергій Дідич народився 3 листопада 1969 року в селі Стрільче Городенківського району на Івано-Франківщині.
7 грудня 2013 року разом із дружиною Сергій подався до Києва й залишився там. Він був сотником Івано-Франківської сотні Самооборони від ВО «Свобода», разом із побратимами мешкав у «Жовтневому палаці».
18 лютого 2014 року під час «мирного наступу» Сергій взяв участь у ході. Внаслідок атаки тітушок та спецпризначенців, о 14:00 дав наказ відходити. У Кріпосному провулку його схопили та побили беркутівці, а коли вони вели його проїжджою частиною, раптом з’явилася вантажівка, за кермом якої був інший майданівець Леонід Бібик – він намагався вирватися з оточення. Побачивши автівку, силовики розбіглися в різні боки, а Сергій не встиг відбігти й на розі Кріпосного провулку та вулиці Михайла Грушевського потрапив під колеса автомобіля.
Одержані травми виявилися смертельними. Сергій Дідич загинув у віці 44 років.
Ігор Дмитрів
Ігор Дмитрів народився 9 жовтня 1983 року в місті Калуш Івано-Франківської області.
У січні 2014 року Ігор вперше доєднався до київського Майдану. Він долучився до активістів 3-ї сотні Самооборони та був охоронцем наметового містечка. За словами брата, брав участь в акціях Автомайдану.
На майдан Ігор повернувся 19 лютого. 20 лютого, близько 9:20, коли силовики відійшли до снігової «барикади», Ігор Дмитрів разом із Володимиром Шульганом та іншими протестувальниками піднімався вгору Інститутською. На ньому були металева військова каска, будівельні окуляри, алюмінієва пластина для захисту боку та алюмінієвий щит. Однак алюміній не захистив від куль. О 09:21 Ігор Дмитрів отримав чотири вогнепальні поранення. У мить до нього підбіг інший майданівець – Андрій Дигдалович, який намагався покликати допомогу, але також отримав смертельні поранення.
20 лютого близько 17-ї години Київська міська клінічна лікарня № 17 підтвердила смерть Ігора Дмитрів. Він помер у віці 30 років.
Богдан Калиняк
Богдан Калиняк народився 29 січня 1961 року в селі Велика Кам’янка Коломийського району Івано-Франківської області.
Із початком протестів, Богдан спершу став учасником акцій у Коломиї, а згодом подався до Києва. На Майдані у столиці перебував у наметі земляків та долучився до 14-ї сотні Самооборони Майдану «Вільні люди».
Після «диктаторських законів» 16 січня 2014 року Богдан Калиняк брав участь у сутичках зі спецпризначенцями на вулиці Михайла Грушевського. 19 січня силовики використали водомети, під які двічі потрапляв Богдан Калиняк. Він був виснажений, захворів, але до останнього залишався на Майдані. Він відомовлявся звертатися до лікарів, адже вже тоді майданівців не раз викрадали з лікарень тітушки і міліція.
26 січня побратими наполягли, і чоловік у важкому стані повернувся додому з підозрою на двостороннє запалення легень. Рідні доправили його до лікарні, де Богдан Калиняк, не доживши добу до свого 53-річчя – помер. Його серце зупинилося 28 січня о 01:30 в Івано-Франківській обласній лікарні. Йому було 52 роки.
Ігор Ткачук
Ігор Ткачук народився 1 вересня 1975 року у російському місті Знаменськ. Коли Ігорю виповнилося п’ять років, його родина переїхала в Україну та оселилася у селі Фатовець Коломийського району Івано-Франківської області.
До протестів у Києві Ігор Ткачук приєднався у січні 2014 року. 18 лютого він був удома з рідними, проте, побачивши загибель побратимів – повернувся до столиці. На прохання дружини залишитися відповів, що не може, бо дав обітницю боронити Майдан і навіть підписав її. Востаннє вони спілкувалися вранці 20 лютого. Невдовзі у складі групи протестувальників Ігор просувався вгору Інститутською слідом за силовиками, які близько дев’ятої години почали відступати з майдану Незалежності. Протестувальники сподівалися взяти під контроль 8-му («снігову») барикаду. Саме неподалік від неї, о 09:49 в Ігоря влучила куля. Наскрізне поранення голови виявилося смертельним. Ігор ткачук загинув у віці 38 років.
Михайло Костишин
Михайло Костишин народився 9 квітня 1971 року в селі Нижній Струтинь Рожнятівського району Івано-Франківської області.
До столиці Михайло прибув після силового розгону протестувальників на майдані Незалежності вночі 30 листопада 2013 року. Доєднався до однієї із сотень Самооборони Майдану. У січні на вулиці Михайла Грушевського Михайло перебував у центрі протистояння, згодом повернувся додому. 27 січня рідні чоловіка дізналися, що його доправили до львівської лікарні у тяжкому стані. Причиною погіршення здоров’я могли бути отруєння та травми, які Михайло отримав під час сутичок на Грушевського. Майже місяць лікарі боролися за життя майданівця, однак у ніч проти 26 лютого він помер. Михайлу було 42 роки.
Василь Шеремет
Василь Шеремет народився 21 березня 1949 року в селищі міського типу Ланчин Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Василь долучився до протестувальників у Києві у грудні 2013 року. На Майдані він провів майже три місяці поспіль. 18 лютого 2014 року брав участь у «мирному наступі» до Верховної Ради України. Того дня Василь отримав тяжкі травми та потрапив під водомет на вулиці Інститутській під час сутичок із беркутівцями. Чоловіка доправили в лікарню. 4 березня від отриманих травм він помер. Василеві було 64 роки.
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
У головному фото – низка світлиниз Енциклопедії сучасної України та «Української правди».
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
