«Нас дуже підтримували»: ветерани Олександр Зірка та Артем Передереєв розповіли франківцям про участь у змаганнях в США

9 березня ветерани Олександр Зірка та Артем Передереєв разом із лікарем команди Богданом Рудковським розповіли мешканцям Франківська про участь у Marine Corps & Air Force Trials 2026. Це щорічні спортивні змагання для поранених військовослужбовців і ветеранів Повітряних сил та Морської піхоти США, до яких цьогоріч запросили національну збірну ветеранів і ветеранок України.

Пише Інформатор Івано-Франківськ з місця події.

Зустріч із учасниками міжнародних змагань відбулася у просторі «ветераницивільні ПЕТРОС» у межах Школи інструкторів для ветеранів та ветеранок.

«Наші Артем, Богдан та Сашко повернулися зі змагань у Каліфорнії, і ми хотіли зробити таку дружню зустріч, щоби хлопці поділилися своїм досвідом тренувань, розповіли про процес змагань, а також про те, що їх надихнуло та що сподобалося», – повідомляє співзасновниця проєкту «ветераницивільні ПЕТРОС» Наталка Найда.

На змаганнях MC&AF Trials Олександр Зірка взяв участь у чотирьох дисциплінах. У результаті ветеран здобув дві золоті медалі у стрільбі з лука та бронзу у кульовій стрільбі з гвинтівки.

Спершу, після поранення, Олександр і не думав про змагання. Проте все змінилося, коли до лікарні, у якій перебував ветеран, прийшли та запропонували спробувати стрільбу з лука. Тоді Олександр погодився на пропозицію, адже це була його мрія дитинства:

«Я в дитинстві про це мріяв, у мене навіть є саморобний дерев’яний лук. Тож вирішив спробувати і мені сподобалося. Вони приїжджали до лікарні щочетверга, і ми залюбки виїжджали та стріляли. Згодом я побачив, що у мене виходить і так захопився, що почав добиратися на стадіон на кріслі колісному у тролейбусі. З часом мене почали запрошувати на змагання і так мене затягнуло. Зараз хотілося б потрапити на паралімпійські ігри, мета та бажання є – будемо намагатися».

Для Артема Передереєва після втрати двох нижніх кінцівок було важливо повернути свою фізичну силу, яку чоловік мав до поранення. Він зазначає, що після лікування був дуже ослабленим, і навіть прості дії давалися складно. Тож спершу ветеран повернув фізичну силу, а тоді, як і Олександр Зірка, спробував стрільбу з лука:

«Коли почав стріляти з лука – одразу сподобалося. Поступово вийшов на певний рівень, а згодом, коли відчув себе більш впевнено – почалися змагання. Було цікаво влитися у це ком’юніті (ред. спільноту). Коли вже більш серйозні змагання, ти знаєш більше учасників, вітаєшся зі всіма, усі свої. Не в нагородах справа, а просто у відчутті, коли всі разом».

Артем зазначає, що найскладнішим у підготовці до MC&AF Trials 2026 виявилися не тренування, а добирання до спортзалу та подекуди спуск у підвал.

У зв’язку з цим, між учасниками проймайнуло порівнянння доступності та організації змагань для ветеранів у США та Україні. За словами лікаря команди Богдана Рудковського, у США армія є нагодою здобути вищу освіту тим, хто не мав належних можливостей. Тому і до того рівня інклюзивності та організації, який є зараз там йшли роками.

«Воно теоретично може працювати в Україні, але треба розуміти – це певні гроші, наприклад, крісло колісне для баскетболу коштує як автомобіль вартістю 6-7 тисяч доларів, а для команди їх потрібно 10, також додайте сюди інфраструктуру. Треба зрозуміти, що якщо буде попит та бажання – можна залучати інвестиції у це. Бо якщо ми будемо говорити “Гляньте, які у всіх прикольні умови”, і будемо на кожному куті робити такі спортзали, а в них ніхто не ходитиме – у цьому не буде сенсу. Тому спершу треба пробувати, для цього є різні кемпи та вишколи, де можна спробувати певні види спорту. Треба об’єднуватися, формувати команди, спортивні клуби, щоб у це можна було залучати фінансування. Бо гроші під щось знайти можна, а змусити людей ходити – неможливо. Розумна інвестиція – це інвестиція у вас, у ваше відновлення, у вашу реабілітацію та майбутнє», – пояснює Богдан Рудковський.

Окрім доступності та організації, Артем Передереєв відзначає підтримку та дружню атмосферу, яка панувала під час змагань у США. Хоча Артем та Олександр не могли спілкуватися англійською – у них виходило комунікувати із рештою учасників змагань, а вболівали за них і з морської піхоти, і з повітряних сил:

«В США дуже розвинена підтримка та кульутра вболівання. Нас дуже підтримували, за нас вболівали. І зі сторони морської піхоти, і з повітряних сил відчувалася підтримка. В нас (ред. в Україні) все більш індивідуально, кожен за себе, за своїх знайомих, а там байдуже – там всі вболівали за всіх».

Разом з цим, лікар команди Богдан Рудковський нагадує слухачам розмови, зокрема ветеранам – заняття адаптивним спортом мають приносити задоволення. Він пояснює, що не слід йти у спорт заради певних досягнень, а першим та головним здобутком залишається відновлення. Усе інше прийде згодом.