«Я буду стояти до останнього»: у Франківську відбулась акція-нагадування про військовополонених та зниклих безвісти

25 квітня в Івано-Франківську на перехресті вулиці Євгена Коновальця-Академіка Сахарова пройшла акція-нагадування про військовополонених Маріупольського гарнізону, всіх полонених та зниклих безвісти.

Пише Інформатор Івано-Франківськ.

Мешканка міста Лариса розповіла про свого брата — Богдана Сачука, який зник безвісти майже рік тому. За її словами, відтоді родина не отримала жодної звістки про нього.

«На наступному місяці буде вже рік, як його немає, і ніхто нічого не знає, і ніхто нічого не каже».

Жінка зазначає, що сама проживає у Франківську, тоді як її брат родом з Хмельницького. Перед зникненням військовий перебував на різних напрямках, а потім його перекинули на нові позиції.

Пані Лариса також бере участь в акціях у різних містах України, намагаючись привернути увагу до проблеми зниклих безвісти військових.

«Саме у Франківську кожен раз, коли є акція, і їздила в Львів, і їздила в Київ, тобто акції — це не чийсь окремий біль. Вони всі загальні, всі наші».

За її словами, від моменту зникнення військового ситуація не змінилася — інформації про його долю немає. Водночас родина переживає ще одну втрату, про яку сам військовий не знає.

«Він навіть не знає, що в нього померла мама».

Жінка додає, що у брата залишилися лише найближчі рідні. Богдан воював у 71 бригаді.

Також серед учасників — Леся Андрійчак, яка вже понад рік шукає свого чоловіка — Михайла Андрійчака.

Жінка розповідає, що її чоловік зник 26 березня 2025 року на Донеччині.

«Я стою за свого чоловіка, Андрійчака Михайла Йосиповича, позивний Барні, який пропав 26 березня 2025 року в Покровському районі, село Солоне».

За її словами, відтоді родина не має жодної інформації про його долю.

«Завтра рік і місяць, як ми не знаємо, що з ним, де він, але ми дуже надіємося, що він живий. Навіть я буду стояти до останнього».

Жінка наголошує, що участь у таких акціях є необхідною.

«Ми мусимо стояти за хлопців, бо якщо ми не будемо стояти — хто за них буде?»

Вона зазначає, що від моменту зникнення не було жодних підтверджень щодо стану військового.

«Жодної звісточки. Ні живого, ні в полоні, ні 200-го. Немає нічого».

Леся Андрійчак розповідає, що долучається до акцій від моменту зникнення чоловіка та відчуває підтримку інших родин.

«Я вже рік тут. Вже рік. Перша акція — я так ревіла, як дурна. Це така колосальна підтримка. Ти розумієш, що ти не сама, що таких людей з горем багато».

Вона також звертає увагу на масштаб проблеми зниклих безвісти військових.

«На даний час налічується більше 100 тисяч безвісти зниклих. Офіційно — 60 тисяч, неофіційно — більше 100 тисяч».