Відданістю та готовністю пожертвувати заради Батьківщини сім’єю та кар’єрою вражає історія Олександра Кравченка, який після початку вторгнення Росії залишив свій рідний дім у Білорусі та вирушив на захист України.
Пише Інформатор Івано-Франківськ з посиланням на допис КНП «Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради»
Свого часу чоловік отримав професійну військову освіту у Мінському вищому інженерному зенітному ракетному училищі військ протиповітряної оборони, яке вважалося одним із найпрестижніших військових закладів у СРСР. За плечима в Олександра — багатий досвід у військовій справі: одразу після закінчення училища він працював провідним інженером в організації, пов’язаній із військово-промисловим комплексом. Крім того, чоловік виконував обов’язки військового представника на радіозаводі.
«Згодом переїхав до Мінська, де мені запропонували контракт із виготовлення металоконструкцій для будівництва. Пізніше перевіз туди й свою сім’ю», — згадує Олександр.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, чоловік покинув своє тихе і забезпечене життя у Мінську та вступив до лав ЗСУ. «Я усвідомлював, що росія — це зло, яке несе смерть і руйнування, тож я не міг залишитися осторонь», — розповідає про свій вибір стати добровольцем Олександр. Коли чоловік прибув до України, до нього ставилися з підозрою через те, що майже десять років він прожив у Білорусі, однак Олександра такі упередження не засмутили: чоловік запевняє, що ні він, ні його дружина чи діти ніколи не піддавалися пропаганді, а його син навіть висловлював бажання піти разом з батьком захищати Україну.
На фронті Олександр виконував обов’язки офіцера, воював пліч-о-пліч з іншими військовими, боровся за життя кожного солдата. Імена загиблих боєць записував на українському прапорі та боляче переживав втрату побратимів. На думку Олександра, українська армія потребує кваліфікованих військових, належного укомплектування, а також поваги до захисників на всіх рівнях.
У березні 2026 року, коли Олександр приїхав до Івано-Франківська на відпустку, у чоловіка стався інсульт. «Прокинувся близько п’ятої ранку і відчув, що права рука повністю заніміла та не рухається. Помітив також асиметрію обличчя. Я добре знав ознаки інсульту, тому негайно звернувся по медичну допомогу», — пригадує військовий.
Як зазначає лікар-невролог Оксана Курій, військовий перебував у вкрай важкому стані: у нього були паралізовані права рука та нога, а також втрачена мова. Оскільки інсульт стався у нічний час, лікарям довелося провести нейровізуалізаційну діагностику, щоб встановити точний час виникнення симптомів інсульту. Олександру пощастило: він потрапив до лікарні у межах терапевтичного вікна (до 4,5 години від появи симптомів). «На жаль, через надзвичайні фізичні та психологічні навантаження інсульти серед військових сьогодні трапляються дедалі частіше, зокрема й у відносно молодому віці», — зазначає лікарка-невролог Оксана Курій.
Станом на зараз чоловік успішно пройшов реабілітацію. З ним працювали терапевти мови та мовлення Христина Грицко і Тетяна Бойчак, а також завідувач відділення реабілітації та відновного лікування, лікар фізичної та реабілітаційної медицини Михайло Кобзей.
У лікарні Олександра згадують з теплом і називають «військовим, який носив нам квіти». Як виявилося, за сталевим характером та образом мужнього воїна ховалася щирість і любов до людей.
До теми: З російського полону звільнили чотирьох прикарпатців
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87