Що носили наші бабусі та дідусі? | Опілля та Покуття

Покутяни та опільці любили покривати голову, рясно вишивати сорочки і синій колір. Що ще було до смаку нашим предкам і чим відрізняється вбрання в різних регіонах Прикарпаття?

Розповідає Інформатор.

Різновиди вбрання за книгою “Український народний одяг” Богдана Стасько та Наталії Марусик поділяються на 4 етнографічно-історичні регіони: Гуцульщина, Бойківщина, Покуття і Опілля, тому саме за таким поділом ми і розповідаємо.

Покуття.

Зачісування. Дівчата у будні дні заплітали одну косу, на свята ж плели дві довкола голови. Часто прикрашали себе вінком зі штучними квітами, позолоченими листочками та намистинами. Заміжня жінка мала виглядати інакше. Вона на голову вбирала “кибалку”, тобто дерев’яний обруч, обшитий полотном, і навколо нього вкладала волосся. Згори ще надягала чепець з білого полотна, а далі хустку.

Чоловіки зазвичай стриглись “під макітру”. Полюбляли носити влітку солом’яні капелюхи, оповиті червоною стрічкою, а парубки прикрашали пів’ячим пір’ям і квітами. Покутяни взимку вдягали шапку з овечого хутра, часом поля заломлювали нагору.

Прикраси. Жінки любили багате та добірне намисто. Під шию вони вбирали силянку або гердан, далі кілька ниток червоних коралів зі згардами та дукачами. Дівчата зав’язували коралі стрічками, а старші — зав’язками.

Сорочка. Особливість покутської сорочки — це суцільні рукави з манжетами й виріз для шиї, який обшитий узорами. Долішній край рукава обведений декоративним стібком. Сорочка має ще й “погрудки”, тобто вузькі смуги, що сягають від коміра до слану. Головна композиція вишивки на уставках, морщинках і внизу рукава. Покуття вирізняється від інших регіонів тим, що на їхніх сорочках дуже багато різноманітних стібків. Чоловічі сорочки вишивали вздовж пазухи, на стійці та на манжетах. Полотно брали конопляне, яке трохи віддавало жовтим кольором.

Поясний одяг. Покутяни носять обгортку — чотирикутний кусень майстерно витканої тканини, яким жінка обвивалася від стану. Надавали перевагу чорним та червоним кольорам з невеликим додаванням жовтого або зеленого. Внизу обгортка була обведена поперечними кольоровими смугами, а спереду і з обох боків поздовжніми. Святкову обгортку закладали спереду у складки, підперізували поясом, а її кінці підтикали між нього з обох боків. Входячи до церкви, кінці обгортки завжди спускали.

Не обходилися і без поясу. Ним підперезували обгортки. У селах пояси були узористі червоного-чорного кольору, а в інших частинах Покуття — смугасті.  Чоловіки ходили влітку в полотняних штанях, а взимку — з сукна. Підперезувались вовняною крайкою або шкіряним чересом. Край був витканий кольоровим узором.

Взуття. Влітку покутяни ходили босоніж або в саморобних постолах. До церкви взували чоботи з чорної шкіри, а останнім часом носили високі шнуровані черевики.

Безрукавка. Носили їх чоловіки і жінки. Безрукавку шили з овечого хутра й прикрашали узорами. Комір пройми й поли обводили смушком. Сягала безрукавка до стеген.

Верхнє вбрання. Існує чимало видів теплого одягу в покутян. Кацабайка — вона схожа до безрукавки, але з рукавами. Каптан — приталений одяг зі складками, який на літо шили з полотна, а зимовий із сукна. Свита — найдавніше та найпо-ширеніше верхнє вбрання, яке створювали з доморобного сукна брунатного або червоного кольору. Права пола заходить на ліву, а спинка ззаду приталена. Кожух же носили лише заможніші господині і, до того ж, короткий вдягали на щодень, а довгий у дорогу.

Опілля

Зачісування. Дівчата зазвичай заплітали дві коси, які завивали червоною стрічкою. На свята вдягали вінки з барвінку та воскового паперу. Вінок був ознакою дівування. Заміжні жінки робили собі складну зачіску. Під волосся ставили підставку “кибалка” — круг з пруття чи лляного волокна, обшитий полотном. Довколо неї тісно намотували розпущене волосся. Опісля надягали чапець (шапочку). Потім пов’язували намітку — прямокутний кусень тонкого лляного полотна, який був вишитий рослинними орнаментами над чолом. Його складали вп’ятеро і обвивали довкола голови, немов вінок.

Далі з’явилась бавниця — полотно, яке складали вдвоє і теж намотували на голову. Вона відрізняламь від намітки тим, що була вишита червоними та жовтогарячими нитками. Вдови чи старші жінки носили бавницю синього кольору. Поверх неї всі пов’язували хустину з тонкого полотна, яка мала квітковий узор та китиці.

Чоловіки влітку носили “крисачки”, тобто капелюхи зі солом’яної плетінки. Пасма плетінки робили пастухи з зеленого збіжжя, а створювали капелюхи сільські майстри.

Прикраси. Намисто носили під коміром. На свято вдягали дорогі червоні коралі, а на щодень — штучні та дешеві.

Сорочка. Святкову сорочку шили з лляного полотна, а буденну — з конопляної тканини. Це вбрання було довгим, аж до половини литки. Найяскравіший орнамент був на рукавах. У давнину узір робили дрібний та геометричний, а згодом почали надавати перевагу рослинному орнаменту у два-три рядки. Також були вишиті комір і манжети. Перед сорочки не прикрашали, адже його прикривала безрукавка. Чоловічу сорочку взагалі не вишивали, окрім коміру. Його легенько прикрашали білою воскованою ниткою рідким геометричним узором.

Поясний одяг. Спідницю шили з полотняної вибійки. Орнамент на ній — це здебільшого дрібні кружельця, цяточки та зірочки. Вона була фасону зі складочками. Також існувала і святкова спідниця “шорци”, яка була ткана кольоровими нитками, укладеними у певному порядку, щоб під час ходьби вбрання переливалось кольорами. Згори вдягали фартушок (запаску). Шили його з двох пілок тонкого полотна, які з’єднували мережкою. Укладали фартушок широкоми складками.

Штани для чоловіків теж шили з лляного полотна, робили їх широкими. Не забували й про кишенні, але чомусь вона була одна. Підперезувались опільці маленьким ремінцем.

Безрукавка. Її шили з льону, крій робили рівний і спереду вона застібалась на сині гудзики. Також на ній була вишивка стрічкоподібними смугами із зірками чи іншими мотивами. Згодом безрукавку почали шити синього або червоного кольору. Звичайно, виріб прикрашали квітчастими орнаментами.

Крайка або пояс. Його плели техніками “у сіточку” або “у кіску”. Пояси були широкі, до ниток основи додавали інші кольори, але завжди переважали відтінки червоного.

Верхнє вбрання. Чоловіки і жінки носили кабат з льону. Спереду його прикрашали стрічковим узором та яворівськими зірками чи ромбиками. Це був тематичний орнамент для опільців. У кабата був стоячий комір та здебільшого його шили з синьої або червоної тканини.

Чоловіки носили ще кафтан — нагортку, яка була трохи приталенна. Гудзиків сюди не давали, кафтан носили розхристаним або ж підперезували поясом. Свиту шили для жінок з брунатного полотна, а для чоловіків — з сірого. Крій ії був подібний до кафтана, і вона теж не мала гудзиків. Опільці носили і кожухи, зроблені з овечих шкур. Це тепле вбрання прикрашали квітчастою вишивкою.

Взуття. Жінки носили шнуровані черевики, а чоловіки надавали перевагу чоботам. Особливого вибору серед взуття не було. Вдягали те, що могли собі дозволити.

Звичайно, мешканці населених пунктів на території Опілля та Покуття і зараз мають свій традиційний одяг. Його вдягають на свята, а на щодень використовують лише певні елементи: прикраси, фартушок чи безрукавку.

Джерела: книга “Народний одяг західних областей УРСР” Олени Кульчицької, книга “Український народний одяг” Богдана Стасько та Наталії Марусик, книга “Український народний одяг” Катерини Матейко.

Читайте також: Що носили наші бабусі та дідусі? | Гуцульщина та Бойківщина.