На Прикарпатті заснували обласну премію імені Марка Боєслава

Під час 34-ї сесії Івано-Франківської обласної ради таке рішення підтримали депутати. Премією нагороджуватимуть за матеріали у жанрі військової літератури.

Пише Інформатор Івано-Франківськ. 

Проте прийняття такого рішення стало відомо на сайті Івано-Франківської обласної ради.

Що відомо про Марка Боєслава?

Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва розповідає, що Михайло Васильович Дяченко народився 25 березня 1910 року в селі Боднарів Станиславівського повіту у селянській родині. У дворічному віці втратив мати, а до десяти — став круглим сиротою. Вихованням Михайла займався старший брати Микола. Навчався у Станіславській гімназії, а згодом вступив на правничий факультет Львівського університету. Невдовзі він втягнувся в активну громадську діяльність і згодом став членом ОУН.

На початку 1945 року поет працював в обласному відділі пропаганди ОУН. Одночасно редагував підпільний часопис «Шлях Перемоги». Саме в цій газеті вперше з’явилися його вірші під псевдонімом Марко Боєслав, що уособлював дух та героїку тих буремних років.

За  літературну, журналістську, пропагандистську діяльність Михайла Дяченка, згідно  з постановою Української Головної визвольної Ради від 28 серпня 1948 року, було нагороджено Срібним Хрестом Заслуги. Протягом 1944 – 1952 років Михайло Дяченко написав чимало віршованих і прозових творів, які друкували великими накладами в підпільних друкарнях ОУН, а також їх розповсюджували підпільно серед населення. Було видано 11 збірників його віршів – «Хоробрий шлях», «Вітчизна кличе», «Месники», «Непокірні слова», «Три пісні», «На столі, на сіні», «Народу», «Протест», «3 дні в боротьбі», «Хай слава дзвенить», «Слово і сталь»  та понад 40 статей, поем та оповідань на різноманітні теми. У збройному підпіллі ОУН Михайло Дяченко використовував псевдоніми «М. Б.», «Гомін»,  «Славобор», «Б– С2», «Б – 333», Марко Боєслав. Про Батьківщину писав:

«Україно моя, Україно,

Ти у наймах проплакуєш весни.

Розкошують кати Твоїм віном

У сльозах тонуть очі небесні»

Станіславське МГБ мало на меті знищити Михайла Дяченка, тому для цього було сформовані 13 оперативно-чекістських груп. До них прикріпили  64 оперативних  працівників, 530 офіцерів і солдатів військ МГБ. Операцією керував відряджений із МГБ СРСР полковник Микола Кузнєцов. 22 лютого 1952 року в урочищі Хубена біля села Дзвиняч був виявлений бункер з підпільниками. Втеча була неможлива, тому хоробрі українці спалили документи, а потім, не бажаючи здаватися живими, застрелились. З бункера витягли трупи семи вбитих підпільників УПА.

Разом з Михайлом Дяченком «Гомоном» загинули його сподвижники: – Онуфрій Онуфрак «Деркач» із с. Зеленої, Йосип Семків «Смілий» з с. Підпечарів, Михайло Янішевський «Ястріб» та Михайло  Фесюк «Чумак» із с. Жураків, Михайло Драгомирецький «Захар» з Боднарова і друкарка Марта Свідрак «Черемшина» з Надвірної. Постать Марка Боєслава одна з найяскравіших у літературі українського ренесансу, що супроводжувала національно-визвольну боротьбу українського народу в 40-50-х роках ХХ століття.

Читати також: 48 сесія Івано-Франківської міськради: які питання розглядатимуть?

Головне фото ілюстративне 

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87