“Капуцин” та “мелянж”: історія перших кав’ярень Івано-Франківська

Івано-Франківськ має давню кавову історію, що бере початок ще з ХІХ століття. Від вишуканих кав’ярень модерної доби до радянських закладів із кавою “навстоячки”. Де пили каву понад 100 років тому, які смаки цінували та як змінилася культура цього напою, читайте далі.

Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ покликаючись на Івано-Франківську обласну організацію Національної спілки краєзнавців України.

Кав’ярні дорадянського періоду

Коли було відкрито першу кав’ярню в Івано-Франківську – невідомо. За дослідженням місцевої краєзнавки Наталії Храбатин, модерні ресторани та кав’ярні європейського типу з’явилися в місті на зламі ХIХ—ХХ століть. Вишукані заклади громадського харчування прийшли на зміну корчмам, в яких був низький рівень обслуговування, прості страви й напої, де мало не щодня траплялися бійки, через що їх називали «мордовнями».

Ймовірно, найпершу елітну кав’ярню-ресторан було відкрито у 1898 році в кам’яниці ресторатора Германа Басса (донедавна там була книгарня на вул. Незалежності, 19). Заклад називався  «Union» і через 15 років перемістився в новозбудований готель із такою ж назвою (тепер — бізнес-центр «Київ» на вул. Незалежності).

Влітку 1903 року в кам’яниці на вулиці Соб’єського (тепер — Січових стрільців, 24) було відкрито ресторан «Рояль» з великим залом, більярдом («шаровнею») та кав’ярнею. А 1 травня 1914 року — ресторан і кав’ярня у готелі «Австрія» (за Польщі називався «Варшава») на вул. Соб’єського, 16 (тепер — готель «Дністер» на розі вулиць Січових стрільців та Шевченка), які обіцяли відвідувачам «перворядне упорядження з европейським комфортом, центральне огрівання, водопроводи, електричне освітлення, приступні ціни та солідну услугу».

Після побудови у 1904 році пасажу Гартенбергів, на другому поверсі будівлі було відкрито фешенебельну кав’ярню, яку згодом перетворено на ресторан «Едісон», або інакше «Пасаж». До улюблених міських кав’ярень дорадянського періоду належав також «Метрополь» на вулиці Шидловського, 1 (тепер — вул. Грушевського).

Чорна кава, яку готували у станіславських кав’ярнях у той час, називалася «капуцин», кава з молоком — «мелянж», у деяких закладах можна було замовити пошаровий кавовий десерт.

Відколи галичанин Юрій-Франц Кульчицький навчив європейців пити каву, відкривши у Відні першу кав’ярню, минуло вже понад 300 років. «Я винайшов напій, який розбурхує кров, але не затьмарює розум», — так у 1683 році рекламував кавовий напій галицький шляхтич.

Тепер кав’ярні — це улюблене місце проведення ділових і романтичних зустрічей, тут дискутують, обмінюються новинами та розробляють бізнесові проєкти.

У тому, що успішна кав’ярня повинна володіти своєю неповторною атмосферою та елементами атракцій, щоб приваблювати нових клієнтів і формувати певне коло завсідників, був переконаний ще основоположник кавової традиції Юрій Кульчицький, який, як свідчать перекази, особисто зустрічав гостей на вході до своєї кнайпи перебраним у турецький одяг…Слідами старих кав’ярень.

Кав’ярні у радянський період

Характерною особливістю більшості радянських закладів, в яких готували каву, були довгі столи, за якими пилося навстоячки. За такими столиками могли збиратися чималі гурти людей, для яких ранкова кава була своєрідним паролем для спілкування та обговорення новин зі свіжої преси.

У часи «молодомузівців» чи інтелектуального товариства, яке збиралося довкола Івана Франка, кава була перепусткою в інший світ, де можна було посидіти в теплі кілька годин, поспілкуватися, почитати часописи, які обов’язково були в таких закладах, а демократична атмосфера кав’ярень сприяла тому, щоб звичайний студент міг запросто поговорити з визнаним метром. У такому середовищі народжувалися доволі плідні речі.

Як пригадують івано-франківські кавомани, в радянський час цей напій переважно готували в однакових автоматах і коштувала кава майже всюди однаково: «подвійна» — 18 копійок. Успіх мали ті заклади, які були розташовані в центральній частині міста і в яких працювали харизматичні продавці.

На каву ходили в «Медівню», «Білий камінь», «Кристал», у кафетерій гастроному на початку вулиці Шевченка. Каву в турці в той час готували в небагатьох закладах і бармени при цьому, бувало, халтурили та не дотримувалися відповідної технології, наприклад, заливали каву кип’яченою водою або доводили суміш до кипіння і цим «убивали» напій.

До теми:

Смакує не лише кава. Скільки кав’ярень в Івано-Франківську

Скільки коштує кава в Богородчанах: огляд цін

Напій, який рятує від спеки: рецепт айс-лате

Мрія, загартована війною: історія ветерана, який відкрив кав’ярню “Веном” у Франківську

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87