Як мотивувати підлітка прочитати список літератури на літо – дієві поради для батьків

Літо – пора відпочинку і розваг, особливо для школярів, котрі починають чекати на літні канікули часто вже з 2 вересня. А от для батьків – це пора пошуку балансу, як водночас потурбуватись про якісне дозвілля дитини, і про те аби було достатньо часу проведено на підготовку до школи. В списку обов’язкових пунктів навчання влітку незмінно залишається перелік літератури, яку діти мають прочитати за канікули. Тож, як мотивувати підлітків до виконання цієї задачі так, аби всі залишились задоволеними? За відповідями на це питання ми звернулись до матусь та фахівців.

Публікує дієві поради для батьків Інформатор Івано-Франківськ

Опираючись на дані науки та на власний чималий досвід, прокоментувати чутливе питання про спілкування з підлітками погодились чотири експертки.

Аліна Мельник, науковий співробітник відділу психології спілкування ІСПП НАПН України, мама підлітка

“У підлітковому віці природною є потреба в автономії — тому прямий тиск батьків чи вчителів часто викликає опір. Навіть якщо дитина інтелектуально готова до читання, вона може емоційно блокувати будь-яке «треба». Тому важливо застосовувати екологічні стратегії, які базуються на повазі, домовленості та спільному пошуку рішення.

Передусім варто не змушувати, а залучати до діалогу. Я це знаю з власного досвіду виховування старшої доньки і зараз проходжу цей етап з 15-річною молодшою донькою. Питання «Що з цього списку тебе реально могло би зацікавити?» звучить набагато ефективніше, ніж вимога «Прочитай усе до вересня». Важливо дати підлітку відчути, що його думка враховується, і це має знижувати загальний рівень спротиву.Далі пропоную змінювати аргументацію, бо підлітків навряд мотивують міркування «треба для школи» або «читай, бо це класика». Натомість можуть спрацювати інші меседжі: читання допомагає формувати твою власну точку зору, збільшує словниковий запас, прокачує креативність і критичне мислення: усе це потрібне для розумного ведення TikTok чи твоєї майбутньої спеціальності.

Також, в моєму випадку, працює щє одна ефективна стратегія — розумна домовленість. Наприклад, обрати з переліку 2–3 книги замість 10, або дозволити слухати частину з них в аудіоформаті. Якщо вдалося прочитати хоча б одну — дві, я підкреслюю це, як досягнення, а не як «замало».

Головним в данному випадку вважаю, що читання не повинне перетворюватися на емоційний шантаж. Варто уникати фраз на кшталт: «Літо, ти лінуєшся і нічого не хочеш робити…..», «Ми в твої роки читали…» тощо. У період формування ідентичності важливо, щоб підліток мав не лише вимоги, а й безпечний простір, де він може вчитися планувати, брати відповідальність і — помилятися. На жаль, нас в дитинстві дуже карали за помилки і це пам’ятається досі, тож в сучасному світі краще цього уникати, а прагнути підкреслювання кожного досягнення. Коли підліток відчуває підтримку замість осуду — у нього більше шансів повертатись до читання самостійно.”

Віка Лисенко, медіа-менеджерка видавництва “Ранок”

“Як людина, яка щоденно працює з книжками, і як мама підлітка, знаю точно: у темі літнього читання головне — не змусити, а зацікавити. Особливо зважаючи на те, що більшість підлітків сьогодні замкнуті, тримають дистанцію з дорослими й буквально живуть у гаджетах.

Тому раджу батькам змінити підхід: не вимагати “прочитай!”, а шукати спосіб познайомити з книгою — так, щоб дитина сама захотіла відкрити її.

Перше — важливо, щоб книжка була фізично поруч. Просто вдома. Під рукою. Цього літа я втомилася просити доньку сходити в бібліотеку й просто купила кілька книжок. Поклала на кухні, куди вона заходить 100 разів на день. Найвгорі — стильне перевидання “Чорної ради” Куліша від READBERRY, з класнючими ліногравюрами. Дня три книги лежали, як музейні експонати. Я почала діяти: показала ілюстрації, розказала, що то був дипломни проєкт дизайнерки, який вона запропонувала видавництву і ті погодилися включити їх у книгу. А ще згадала, що цю книжку купував 5-й Президент України на цьогорічному “Книжковому Арсеналі”. Тобто, зменшила дистанцію між неї та книгою. Дочка наче зацікавилась — але книга лишалася на місці.

Тоді я кинула фразу між іншим: “А взагалі-то події в “Чорній раді” дуже схожі на те, що відбувається зараз… Розумний побачить схожість”. І наступного дня стосик поменшав на одну книжку. Взяла.

Головне — не ламати підлітка через коліно. Навіть часткове прочитання — це вже перемога. Що ще допомагає:

1. Аудіоформат. Підліток може слухати книжку в навушниках — у звичному й комфортному середовищі. Це вже не “мучення”, а контент.

2. Тіньова угода. Цей варіант люблю найменше, але працює.  Домовились: прочитала книгу — їдемо кудись, куди сама обираєш чи маєш вільний вікенд від хатніх справ. Це не хабар, а дорослий варіант мотивації.

3. Читання через авторитет. Коли підліток дізнається, що цю книгу читав хтось, кого він поважає чи знає, це точно зацікавить.

Наприклад, alyona alyona у своїх інтерв’ю не раз згадувала, що читала Сковороду. Оля Полякова в одному з інтерв’ю казала, що змалку читала дуже багато, зокрема «Кайдашеву сім’ю» Нечуя-Левицького, і навіть жартома порівнювала її з реаліями сучасних родин. Євген Клопотенко часто говорить про давні рецепти, зокрема згадані в художній літературі. А Сергій Жадан сам є яскравим прикладом, що література — це драйв, протест і зміст.”

Ганна Яворська, кандидатка психологічних наук, доцентка кафедри психології ЧДТУ (м.Черкаси), психотерапевтка, директорка Психологічного центру “Добрий день”

“Літнє читання – це не лише шкільне завдання, а й можливість для підлітка розвивати власне мислення, уяву й емоційний інтелект. У підлітковому віці йде активне формування ідентичності, протест проти зовнішнього контролю, тому авторитарні вимоги зазвичай лише підсилюють спротив. Натомість працюють екологічні способи домовленостей, які базуються на повазі до особистості підлітка та щирому інтересі до його світу. Ось кілька порад:

1. Важливо спочатку слухати, а не переконувати підлітка. Замість того, щоб одразу вимагати читати, варто запитати: «Як ти ставишся до цього списку?», «Є щось, що тобі цікаво?». Часто спротив зникає, якщо підліток відчуває, що його чують.

2. Обирати разом. Дати підлітку частину вибору: з усього списку — обрати 3–4 твори, які він/вона прочитає. Це створює відчуття контролю й автономії.

3. Знайти гачок. Важливо пов’язати тему книжки з тим, що зараз цікаво підлітку: емоції, кохання, несправедливість, виклики дорослішання. Можливо, по книзі знятий фільм. Наприклад: «Тобі сподобався фільм “Портрет Доріана Грея”? Оцей твір є в списку».

4. Читання може бути способом бути ближче. Спробуйте запропонувати: «А давай я теж прочитаю один з творів — і поговоримо про нього разом. Мені цікаво, як ти це побачиш». Це формує довіру та зменшує відчуття примусу. Деяким підліткам легше слухати аудіокнижки, або читати з телефона — це інший цікавий спосіб засвоїти текст.
5. Пам ятайте, аргументи про оцінки зазвичай не надихають підлітка. Натомість краще сказати: «Іноді книжка дає слова для того, що сам відчуваєш, але не можеш пояснити».
Отже, спротив не завжди потрібно «долати». Іноді його треба просто почути, зрозуміти інтереси підлітка і тоді літнє читання перестає бути обов’язком.”

Вероніка Чекалюк, науковець, авторка численних книг, виданих в Україні, Європі та Сполучених Штатах, науковець-практик, експертка з комунікацій.

“Підлітки не уникають читання як такого — вони найчастіше відкидають примус, тиск і відсутність діалогу. Тому важливо не перетворювати літературу на обов’язок, а зробити з неї особисту пригоду або виклик. Один із дієвих способів — перетворити список літератури на читацький квест: запропонувати підлітку обрати кілька книг самостійно (в тому числі зі шкільного списку) і дати йому завдання сформулювати свою думку — чому цю книгу варто або не варто читати. Це вмикає аналітичне мислення і відповідальність за вибір.

Дієвим є формат “парного читання” — коли дорослий читає разом із підлітком і вони обговорюють прочитане не з точки зору правильних відповідей, а через живу розмову. Підлітки краще сприймають, коли бачать, що батьки або вчителі самі читають і діляться враженнями.

Аргументи під час розмови мають звучати не як вимога, а як підтримка. Наприклад: “Я не наполягаю, але вірю, що це розвине твою уяву і дасть тобі фору в житті” або “Ти ж хочеш писати цікаво і переконливо? Це один зі способів цьому навчитися”. Можна описувати книжки у форматі жанру або пригоди, а не як класичні твори: “Це драма про виживання”, “Тут буде зрада, вибір, любов” — такий підхід наближає їх до звичних медіа-форматів.

Ще один інструмент — мікроформат: запропонуйте підлітку зробити короткий відгук у форматі відео, посту або навіть мему. Це краще, ніж реферат, бо активує креативність і самовираження. Також можна дати просте завдання: знайти у книзі героя, який найбільше схожий на читача, або того, ким він ніколи не хотів би бути.

Стимулює не матеріальна винагорода, а визнання і цікавість до думки підлітка. Формула “прочитай — і спробуй мене переконати, що ця книга була даремною” працює краще, ніж будь-який контроль.

Усе зводиться до довіри, діалогу, можливості вибору і відчуття пригоди. Саме в такому середовищі книжка перетворюється з обов’язку на інструмент самопізнання.”

Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.

Головне фото ілюстративне.

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com

Телефонуйте за номером 096 989 60 87