2 жовтня в просторі «ветераницивільні Петрос» відбулась зустріч, присвячена меморіалізації, вшануванню захисників і захисниць України в міському просторі. Головним завданням заходу стало обговорення сучасних можливостей збереження пам’яті про їх подвиг.
Повідомляє Інформатор Івано-Франківськ з місця події.
Тема меморіалізації сьогодні є важливою і водночас дуже чутливою для суспільства. Тому учасники заходу: представники влади, громадських організацій, платформи «Тепле місто», митці і просто небайдужі жителі Франківська – ставили на меті не надати готові пропозиції, а скоріше проговорити наявні проблеми, поділитись думками про можливі сучасні варіанти збереження пам’яті, насамперед, про героїв російсько-української війни.
Відійти від радянського бачення меморіалізації
Пам’ятники, монументи і гранітні плити, які ми десятиліттями звикли бачити на меморіальних комплексах, вже стали архаїзмом. В сучасному світі існує велика кількість більш художньо витончених, метафоричних, однак від цього не менш емоційно сильних способів нагадати людям про історії їх героїв.
«Особисто мені сподобалась ініціатива працівників музею в одному невеликому містечку в Британії, – розповідає координатор ветеранського напряму платформи «Тепле місто» Андрій Фармуга.- Вони зібрали стільці, на яких сиділи люди, які загинули під час Другої світової війни. Усіх своїх земляків з цього містечка. Цих стільців набралось доволі багато. І в День пам’яті вони виносять ці стільці на центральну площу. І люди можуть візуально побачити, скільки їхніх земляків не повернулось з війни. А протягом року працівники кожен день виставляють в музеї по три стільці з короткою інформацією, кому, власне, цей стілець належить. Тобто, це не про шматок граніту посеред міста, тут інші речі».
Також він згадав історію про поховання невідомих бійців в США. На меморіальній плиті вибиті слова: «Тут у почесній славі спочиває американський солдат, ім’я якого знає лише Бог». «Тобто відчувається різниця між якимось невідомим (в СРСР) і як гідно воно звучить «знає лише Бог», – зазначає Андрій Фармуга.
Символізм чи персонифікація: що важливіше?
Сьогодні Україна, знаходячись в «гарячій» стадії війни, щодня втрачає своїх захисників і захисниць. І надзвичайно важливо, на думку учасників зустрічі, зберегти якомога більше інформації про кожного: чим цікавився, ким був в цивільному житті, що робив, про що мріяв.
«Нещодавно ми знайшли телефон побратима з «Азову». Він був в полоні, а після повернення знову повернувся на фронт, там поліг, – розповідає Вікторія Пицюк, яка втратила на війні брата і багатьох друзів. – Він дуже любив фотографувати, і зараз ми готуємо виставку його світлин. Це буде таке вшанування його пам’яті».
Наталія Мельникова, психологиня, яка вже багато років працює з військовими, поділилась історією, як одних з хлопців почав писати: «Просто коротенькі життєві оповідання, левова їх частина не стосувалась війни, вони про стосунки, про чуйність, про добро і про людей. Це така була у нього реабілітація». І цей спосіб пізнання себе і оточуючих, а також збереження пам’яті про побратимів психологиня пропонує й іншим воїнам.
«Пропоную бійцям, щоб не соромились, якщо не знаєте, що писати про себе, пишіть про побратимів. Ви точно знаєте людей, про яких можна написати, тому що у нас багато є звитяжних людей, і дуже багато речей, на яких будується наша культурна і національна пам’ять».
В Івано-Франківську багато робиться для того, щоб зібрати і зберегти якомога більше інформації про кожного захисника і кожну захисницю. Поряд з кубами пам’яті і анотаційними дошками, заповнюється сайт проєкту «Місто героїв».
«Ми просимо рідних полеглих хлопців і дівчат самим написати їх біографії для сайту, – розповідає куратор проєкту «Місто героїв» Станіслав Козлов. – Ми зачитуємо їх під час відкриття меморіальних дошок, просимо розповідати про героїв, щоб почули діти, вчителі, працівники підприємств, де до війни працювали ті, хто загинув».
За його словами, поки триває війна, цей формат збереження пам’яті залишиться. Але потім, звичайно, він трансформується в щось інше, більш всеохопливе і символічне.
Україна вже мала культуру пам’ятування
В 1920-30-ті роки в Західній Україні було створено Товариство охорони воєнних могил, ядром якого були пластуни. «Ця організація діяла на теренах тодішньої Польщі, коли в нас не було власної держави, але вже було розуміння про необхідність збереження пам’яті про військових. І ця організація діяла до 1039 року, поки не прийшли Совіти», – розповідає Станіслав Козлов.
А після активної фази національно-визвольної боротьби ледь не в кожному селі Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської областей почали з’являтись символічні могили борцям за волю України. «В них ніхто не був похований, там не було останків бійців, – пояснює Станіслав Козлов. – Але без засобів масової інформації, без соцмереж вони з’являлися в кожному селі. На цих могилах не було імен, але люди знали, на чию честь могила насипана, і передавали це дітям, онукам, щоб вони пам’ятали».
Хвилина мовчання, чи хвилина кричання
Сьогодні в Івано-Франківську проводиться багато заходів для вшанування як окремих героїв, так і всіх полеглих. Це і хвилина мовчання, і різноманітні спортивні заходи, перформанси, виставки.
Митець Ярема Стецик влаштовує походи в гори, які починались як спосіб реабілітації для військових, але переросли в спосіб вшанування полеглих. Як і колядування на Різдво на Стометрівці. «Це був ризик, співати колядки біля кубів пам’яті, – говорить митець. – Однак там біля деяких були родичі, ми співали їм, і вони підхоплювали. Значить, це була вдала ідея».
Оксана Бриндзак, очільниця платформи «Тепле місто», розповіла, що її знайомий заповідав, щоб на його могилі звучала пісня «Зродились ми великої години». «Тепер кожного разу, коли ми приходимо на кладовище, то вмикаємо цю пісню», -ділиться вона.
Тож, головний висновок зустрічі можна оформити словами Яреми Стецика: «Ми поки не маємо чіткого плану, як буде правильно вшанувати пам’ять всіх. Але ми всі дивимось в одну сторону».
Це був тільки перший крок для розуміння того, що меморіалізація потрібна, і вона може мати різноманітні форми. Тож на наступних зустрічах будуть розроблятись плани і пропонуватись проєкти для створення простору пам’яті в Івано-Франківську.
До теми: у Франківську відбулась розмова про особливості збереження споминів у сучасному світі
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87
