Анастасія Подужайло родом із Запоріжжя, нині проживає у селі Братківці та працює водійкою сміттєвоза. Через війну та нестачу кадрів вона опанувала професію, яку в суспільстві досі вважають «нежіночою», і доводить на практиці, що страхи та стереотипи не мають значення перед відповідальністю та любов’ю до своєї справи.
В інтерв’ю для Інформатора Івано-Франківськ Анастасія розповіла про переїзд, труднощі в професії та особливості свого робочого дня.
Про переїзд до Івано-Франківська
Жінка разом із двома доньками переїхала до Івано-Франківська 11 жовтня 2022 року через повномасштабне вторгнення.
«Був приліт, і моя старша донька сказала: “Мамо, а ми не помремо? Бо я ще нічого не бачила у своєму житті”. Вона така маленька, але з такими дорослими думками… Мені хотілося плакати».
Спочатку родина виїхала до Києва, але там теж почалися обстріли, тож вони переїхали до Івано-Франківська.
Як Анастасія обрала професію водійки сміттєвоза?
До переїзду жінка працювала контролеркою на заводі «Мотор Січ», перевіряла лопатки у двигунах.
«Також у Запоріжжі я була фотографом, а у Франківську офіціанткою. На жаль, останні пів року там уже не працюю через нестачу часу, хоча мені дуже подобалося».
Професію водійки сміттєвоза Анастасія обрала випадково.
«У мене завжди була тяга до машин. Познайомилася з людьми, які з часом стали друзями, і один із них запропонував просто проїхатися. Так усе й почалося, а це стало моєю роботою».
Дівчина каже, що залишилася в професії через потребу в працівниках під час війни.
«Потрібна була допомога, бо багато хлопців пішли на війну, працювати фактично не було кому».
Анастасія вже два роки працює за кермом великогабаритного транспорту. Жінка пригадує, що спочатку стикалася зі здивуванням і недовірою.
«Переважно це було здивування і недовіра, що в жінки це вийде».
Найскладнішим етапом вона називає адаптацію до габаритів машини, але попри труднощі каже, що обожнює свою роботу.
«Треба було звикнути до розмірів і чітко розуміти правила керування таким транспортом».
Як проходить робочий день Анастасії?
Робочий день дівчини починається з обходу машини, перевірки колеса й загального стану. Вона запускає двигун, щоб дати машині набрати повітря. Якщо ввечері не прибрали машину, то має зробити це зранку, і після цього виїжджає на маршрут.
Про щоденні труднощі Анастасія говорить прямо:
«Неправильно припарковані авто дуже ускладнюють роботу. І пішоходи іноді більше вірять у мої гальма, ніж я сама».
Водійка зазначає, що технічні несправності теж автомобіля трапляються.
«Буває, пробивається колесо або щось ламається — тоді приїжджаємо пізніше. Добре, що є друзі, які можуть підстрахувати, наприклад, із дітьми».
Також вона додає, що бувають труднощі у спілкуванні з мешканцями.:
«Коли в маленькі баки кидають сміття насипом, а не в кульках — їх важко перевертати. І ще проблема — несвоєчасна оплата за вивіз сміття, бо це наша солярка, зарплати й інші витрати».
Плани на майбутнє, ставлення доньок до професії та поради
Кермування авто жінка не збирається залишати, але з часом хоче повернутися до фотографії та зайнятися оформленням фотозон, бо цьому навчалася.
Про ставлення доньок до її роботи вона говорить із теплом:
«Їм подобається така мама, вони мною пишаються і постійно про це кажуть».
Жінкам, які сумніваються у виборі «нежіночих» професій, Анастасія радить не боятися:
«Усі страхи тільки в нашій голові. Треба пробувати».
Читати також:«Це окрема книжка у моєму житті»: інтерв’ю з режисером Даниїлом Секундою
Підписуйтесь на нас в Google новинах, щоб не пропустити головне.
Всі фото надала героїня матеріалу.
Авторка: Вікторія Станішевська
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
Телефонуйте за номером 096 989 60 87