Анастасія Бандура студентка 4 курсу Івано-Франківського національного медичного університету. Дівчина також працює медсестрою в Обласній клінічній лікарні. Своїм життєвим покликанням вважає допомогу людям.
Інформатор розповідає історію дівчини.
Однак звичайне життя, як і в усіх українців, абсолютно перемінилося після 24 лютого: перші вибухи у місті, війна. А відтак – четверо рідних людей Анастасії стали до оборони України і згодом опинилися в гарячих точках. Дівчина одразу вирішила, що не стоятиме осторонь, а докладатиме усіх можливих зусиль, щоб допомагати людям, які зараз гостро потребують допомоги, а особливо воєнним на передовій лінії фронту. Адже від відданої праці людей в тилу залежать у прямому сенсі життя хлопців та дівчат, які захищають Україну зі зброєю в руках. Себто існує певна взаємозалежність: військові захищають нас, а ми – їх, вчасно доставляючи усе необхідне.
Ми поспілкувалися з Анастасією, щоб більше дізнатися про її волонтерську діяльність.
Що зараз нагально необхідне для військових, якими тепер опікуєтесь? А також розкажіть, будь ласка, як залучаєте небайдужих людей до допомоги.
Зараз найважливішим завданням є придбати та доставити на передову транспортний засіб, на який ми збираємо кошти. Потрібен також генератор, ліки та інші засоби першої необхідності. Звичайно, що після передачі машини та іншої допомоги ми офіційно оприлюднимо звіт від військової частини, буде відео- та фотозвіт.
Наразі найбільш ефективним способом є поширення інформації про нагальні потреби військових у соціальних мережах, зокрема в Instagram та Facebook. Ми звертаємося до друзів, знайомих та блогерів, у яких уже є сформована авдиторія. Звісно, ми надаємо усі необхідні документи, які підтверджують, що конкретній військовій частині потрібна допомога. Уже неодноразово українське суспільство засвідчувало свою здатність згуртовуватися задля досягнення спільних цілей. І це саме той випадок.
Яку суму Ви уже зібрали і яка потрібна?
Для купівлі транспортного засобу ми уже зібрали 2450 євро та 245 доларів. А нам потрібно зібрати 4 000 доларів, щоб його придбати.
Чому, на Вашу думку, взагалі виникають ситуації, що військові опиняються на передовій без необхідного транспорту та засобів захисту?
Деколи труднощі виникають на шляху доставки вантажів. Саме тому цим мусять займатися перевірені волонтери, які неодноразово їздили на передову та доставляли як транспортні засоби, так і продукти харчування, медикаменти тощо.
Я переконана, що відповідні посадовці, які призначені опікуватися цими питаннями, роблять усе можливе, щоб бодай мінімально допомагати усім воїнам. Але іноді це буває надто складно реалізувати. Тому, наприклад, бійцям, які перебувають ще в своїй області на навчаннях допомагають менше, а коли людина опиняється на передовій – допомога збільшується. Вони намагаються робити все можливе і неможливе, але іноді їм просто не вистачає ресурсу та сил. Тому з’являється все більше волонтерів, які допомагають, щоб до військових якнайшвидше доходила амуніція і транспортні засоби. Волонтерський рух демонструє здатність українського суспільства до самоорганізації. Об’єднання зусиль дає насправді дуже потужний результат. Іноді зовсім незнайомі люди надають колосальну допомогу для бійців. А в цілому всі допомагають. Хто як може: хто словом, хто ділом, хто матеріально.
Що приносить найбільшу радість у роботі волонтера?
Найкраще бачити радість в очах людей, які отримують допомогу, відчувають турботу і знають, що про них не забувають ні на мить. Це піднімає бойовий дух, додає упевненості та моральної сили.
Розкажіть про вашу творчу ініціативу для допомоги збору коштів для купівлі необхідного на передовій транспортного засобу.
Насправді це передусім ініціатива дітей військовослужбовців з села Драгомирчани, які хочуть допомогти своїм батькам, що просто зараз перебувають на передовій. Ці діти вирішили заспівати на Стометрівці найбільш популярні сьогодні українські пісні, а також заграти на музичних інструментах – тромбоні та саксофоні. Я підтримала добру ініціативу дітей, ми отримали необхідні дозволи в Івано-Франківській міській раді. Тепер нам залишилося провести репетицію і будемо готові до виступів, що відбуватимуться три дні поспіль з 6 по 8 травня поблизу Івано-Франківського академічного театру ляльок ім. Марічки Підгірянки.
Станіслава Гальба
