Інформатор Івано-Франківськ

ЖИТТЯ

Найважче розуміти, що людина, якій ти допомагала, — помирає. Франківка про фах медсестри

Всесвітній день медичної сестри святкують щороку, 12 травня. В Україні цей день почали відзначати у 1997 році.

Вітає зі святом Інформатор.

Відзначати день медсестри в статусі Міжнародного почали в 1965 році, а в 1974 було прийнято рішення проводити святкування 12 травня —  в день народження засновниці першої школи медичних сестер Флоренс Найтінгейл. Свято запровадили, щоб вшанувати професіоналів, які своєю важкою та клопіткою працею допомагають хворим і пораненим.

Інформатор поспілкувався з представницею цього непростого фаху – 20-річною Катею Петренко. Дівчина вже близько року працює у відділені невідкладної (екстреної) медичної допомоги в Обласній клінічній лікарні в Івано-Франківську.

-Розкажи, що найважче для тебе в професії?

-Найважче мені в моральному плані. Навіть не тоді, коли помирають пацієнти — цього не уникнути. А тоді, коли ти на одній зміні госпіталізуєш хворого в свідомості, він гарному настрої, не дивлячись на хворобу. А на другу приходиш і бачиш, що пацієнт за крок до смерті. Важче всього розуміти, що людина, з якою ти жартувала, допомагала, лікувала — помирає.

-Як змінилася робота під час повномасштабної війни?

– Якщо говорити про перший день після проголошення війни (я якраз тоді була на зміні), то ми просто не знали, чого очікувати. Жодних інструкцій нам не дали. Починали готувати відділення з розрахунком на те, що ми будемо приймати дуже багато поранених цивільних. Дякувати Богу, на цей час цього не було. Також заготовлювали аптечки “під руку” в усі можливі кутки відділення, отримували велику кількість медикаментів у нашу реанімацію, морально готувалися до найгіршого. Але якщо говорити про теперішній час, то є розуміння неминучого і примирення типу «що буде, то буде».

-За що любиш свій обраний фах?

-Я обожнюю свою роботу за можливість полегшити біль людині, за щирі слова вдячності, блиск в очах. За нереальний досвід і за тих чудових, надзвичайно розумних, свідомих людей, з якими я співпрацюю, і які попадаються мені на шляху.

Тому щиро вітаємо медичним сестер і дякуємо їм за невтомну працю!

Анастасія Стецькович

Нагору