Сьогодні, 25 травня, в Україні відзначається День філолога. Це свято для всіх майстрів слова, які з любов’ю навчають української мови і літератури. Що ми знаємо про цю професію? Наскільки важко стати філологом і пропагувати любов та шану до мови? Скільки треба знати мов, аби бути філологом?
Інформатор поспілкувався з докторкою філологічних наук, професоркою кафедри педагогіки початкової освіти Педагогічного факультету Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, письменницею та майстринею слова Ольгою Деркачовою.
Пані Ольго, що для вас означає бути філологом?
Для мене це не професія. Це спосіб буття та існування у цьому світі. Відчуття і розуміння відповідальності, тому що ти – філолог. Ти, як ніхто, розумієш силу слова, його вплив і те, яку роль відіграє слово в житті людей.
Що має вміти філолог на сьогоднішній день?
Він має володіти тими компетентностями, якими володіє філолог. Крім знання рідної мови, він має володіти ще хоча б двома мовами, на мою думку. В ідеалі, чим більше – тим краще. Крім того, це має бути не лише знайомство з сучасною мовою, а й з історією мови. Філолог має володіти початковими знаннями латини, старогрецької, давньоукраїнської мови (якщо ми говоримо про українського філолога). Він має бути грамотним, начитаним, толерантним і терплячим до чужих помилок. Профі має розуміти, що помилятися не є смертельно і граматичні помилки можна виправити. Також в умовах сьогодення він має відчувати відповідальність за збереження рідної мови і її надбання. Це обов’язково.
Чому особисто ви обрали цю професію?
Я її не обирала, вона обрала мене. Я з дитинства любила мову та, власне, світ мови. Мені була цікава мовна картина світу, тобто, як кожна нація в мові закодовує свої символи та розуміння світу. Як мови утворюються, як вони виникають, як народжуються, чому одні мови занепадають, а інші існують всупереч усьому. Також я страшенно любила і люблю читати. І десь книжково-буквений світ мене заполонив так, що я від нього нікуди вже не могла подітися.
А чим допомагає вам ця професія у житті?
Вона мене годує, тому що я працюю за фахом: вчу студентів і викладаю українську мову та літературу в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. Це та робота, від якої я отримую задоволення. Коли ти робиш те, що любиш, ти не робиш це від дзвінка до дзвінка, не чекаєш з нетерпінням вихідних. Десь були моменти фінансових труднощів, то я могла підзаробити коректурою та вичиткою текстів. Мені здається, що фах філолога не дасть пропасти. Тому що наше мовлення повинно бути грамотним, як і мовлення на радіо, телебаченні, в газетах, вивісках, рекламних плакатах.
В яких галузях застосовуються філологічні знання?
Взагалі слово філологія походить від слів «філео» і «логос», тобто «люблю слово». А «логос» античні греки розуміли не тільки як поняття «слово», а значно більше і складніше. І мені здається, що грамотний філолог може знайти себе будь-де, бо це не лише вміння правильно написати без помилок, це вміння правильно висловитися, себе представити, оформити свої думки. Тому всюди, де є робота зі словом, філолог може себе знайти і реалізувати. Дещо підучити, якщо не вистачає додаткових навичок чи компетентностей, і цілком бути успішним. Філолог не обов’язково має бути вчителем, аж ніяк.
Тобто, якщо захотіти, то знайти роботу в цій професії не складно?
Так, бо мені здається, що в будь-якій професії головне любити те, що ти робиш. Якщо любиш, працюєш над тим, щоб самовдосконалюватися. Якщо працюєш, то успіх тебе неодмінно знайде. А філологам місце і у видавництвах, і у ЗМІ, у школі, у копірайтерстві, у сторітейлінгу, будь-де. Все те, що пов’язане зі словом, там філолог може себе реалізувати, якщо він звісно хоче цього і працює над цим.
Чи змінилася наразі актуальність професії філолога? Чи обирають її можливо зараз більше, ніж 5-10 років тому?
Завжди є люди, небайдужі до слова, і люди, які б хотіли пов’язати своє життя з ним. Коли ми говоримо про філологію, ми маємо на увазі її у загальному сенсі. Люди пов’язують своє життя з іноземною філологією, наприклад перекладачі. Враховуючи всі види іноземних філологій і нашу рідну філологію, то є чимало охочих. Чомусь іноді вважається хибним, що це все дуже легко, дуже просто. Коли ти працюєш старанно і відповідально, то легко і просто не буває. Це так само відповідальна і складна професія.
Наскільки важлива українська мова, в тих умовах, що зараз відбуваються у нашій країні?
Мова є маркером національної ідентичності, своєрідним домом буття людини, і тому є важливою. Звісно, я не прихильниця тези: “Якби ті райони, в які повномасштабно вторглася росія, були україномовними, то цього би не сталося”. Я думаю, що сталося б, бо росії не потрібні пояснення. Росія діє без логіки та здорового глузду. Але ми повинні розуміти, що боронимо не тільки рідну землю, ми боронимо рідне слово. Було чимало випадків, коли ідентифікація своїх і ворога відбувалася за мовою. Коли наші українські солдати, рятуючи мирних громадян, зверталися до них українською мовою, щоб вони зрозуміли, що це українці, а не ворожа армія. Мова є зараз особливо важливою.
Думаю, що і рівень зацікавлення українською мовою, і рівень відповідальності за мову зріс. Хотілося б, щоби він був таким з 2014 року. Зрештою, були дискусії, як правильно писати це слово, куди має піти російський корабель. І хто, як не філологи допомогли все ж таки з’ясувати, разом воно пишеться чи окремо. Хто ж, як не філологи вказали, що після російського воєнного корабля має бути або кома, або знак оклику, бо це звертання. Бо важливо, щоб це було грамотно написано.
Наскільки вплинула війна на українську мову?
Якщо мова жива – вона поповнюється новотворами. За будь-яких обставин. Інше питання – рівень інтенсивності поповнення цими новотворами. Наприклад, коли була пандемія, у нас теж мова поповнилася словами, але все минуло, і ми їх трохи забули. Втратило актуальність те, про що ми говорили. З першого дня повномасштабної війни зрозуміло, що з’являться нові слова. Наприклад, орки та мордор використовувалися із 2014 року.
Далі мова поповнювалась новотворами, які стосуються ворога. І рашисти, і русня – це все неологізми, які почали активно використовувати. Так само є чимало фразеологічних неологізмів. Наприклад, завести трактора, в переносному значенні означає зовсім інше. І ми розуміємо, з чим це пов’язане. Повертатися в Чорнобаївку – все одно, що ставати на одні і ті самі граблі. Чи, скажімо, арестовлення від Арестовича – це заспокійливе. Чи, скажімо, бджіл, які покусали ворога, жартома називають бджовелінами. Ті ж байрактар, джавелін, стінгер – теж новотвори, які ми запозичили, які ми активно використовуємо.
Будуть ще новотвори, це зрозуміло. У нас збагачується народний фольклор, бо ми в активній стадії. Частина слів згодом десь відійде, а частина лишиться, особливо з фразеології. Ми є свідками творення фразеологізмів. Знаємо, коли вони приблизно виникли, що вони означають.
Наскільки наразі є оплачуваною професія філолога в Україні?
Я думаю, що найяскравіший приклад добре оплачуваного філолога є Олександр Авраменко. На яхти, особняки величезні та вілли ти не заробиш, але безбідно жити зможеш, якщо, знову ж таки, добре працюєш.
Розмовляв Артем Тригуб
