Сьогодні, 27 травня, святкують День народження скотча. Та що ми знаємо про цю липку стрічку? І хто є винахідником?
Інформатор вирішив дізнатися якомога більше цікавинок про скотч. Тож дочитайте цей матеріал до кінця 🙂
Скотч винайшов американець Річард Дрю. Він працював лабораторним техніком у компанії Minnesota Mining and Manufacturing. Вона виготовляла наждачний папір, а також займалася дослідженнями непроникних матеріалів та целофану. Вже тоді Річарда зацікавили властивості целофану, оскільки цей матеріал майже одразу почали використовувати виробники харчових продуктів.
Компанія оцінила цікавість та старанність Дрю, і перевела його в магазини та на автосервіси, щоб він стежив за тестуванням нового наждачного паперу Wetordry. І якось, перебуваючи в одній із майстерень Річард помітив, що у майстрів існує певна проблема з фарбуванням кузова. Там, де потрібно було пофарбувати кузов кількома різними кольорами, лінії на стиках виходили нерівними. Щоб захистити вже забарвлену смужку, майстер використовував спеціальний папір, але коли він знімав його після фарбування, то фарба відокремлювалася разом з папером. Після цього майстру доводилося виправляти дефекти, витрачаючи на це купу часу.
Побачивши це, Дрю пообіцяв придумати щось, що могло б допомогти виправити ситуацію. Згодом Річард приніс маляру стрічку шириною 5 см, на яку наніс клей, але лише по краях, і запропонував випробувати винахід майстру. Після нанесення фарби стрічка дещо деформувалася, бо клей був нанесений лише по контуру. Через це стрічка посередині намокала. Але винахідника це не зупинило, і він продовжив шукати спосіб створення ідеальної стрічки. Дрю витратив на це майже 5 років.
Цікавий факт: в процесі експериментів Річард використовував стільки целофану, що в кінці кожного робочого дня приїжджала вантажівка, щоб забрати відходи.
Лише у 1930 році перший рулон скотча відправили клієнту в Чикаго для тестування. Замовник був приємно здивований винаходом та рекомендував налагодити масове виробництво скотча якнайшвидше.
Ось такий мав вигляд перший прототип:
Його виготовили з каучуку, смол та масел, які нанесли на целофанову основу. Перевагами вважалися вологостійкість та можливість використовувати скотч за широкого температурного діапазону.
Вільям Макнайт, який тоді обіймав посаду президента компанії, вирішив, що стрічку потрібно рекламувати не як засіб для заклеювання упаковки, а як бюджетний засіб для продовження життя старих речей. Винахід клейкої стрічки збігся з періодом Великої депресії в Америці. Американці стали дуже економними та дбайливими. Люди швидко знайшли пристосування для нового продукту та почали придумувати йому все нові й нові методи використання. Скотчем «ремонтували» все, починаючи від грошей, документів та книг та закінчуючи зламаними дитячими іграшками.
Якщо в 1920 році компанія випускала та продавала лише наждачний папір, то вже в 1937 році всього 37% продажів становив папір, а решта 63% припадали на паперові та целофанові клейкі стрічки та засоби для склеювання.
Чому така назва?
Через економію. Коли Річард Дрю вперше приніс прототип клейкої стрічки в майстерню, і після фарбування вона деформувалася, майстер сказав, що це трапилося, тому що клей нанесли лише по краях, тобто зекономили. Він жбурнув рулон пробного скотча Дрю та сказав, щоб той забрав цю стрічку і відправив її до Шотландії своїм начальникам, аби ті в свою чергу додали клею.
Чому в Шотландію? Бо в той час вони славилися своєю економністю та скупістю. В Америці було заведено називати все, що означає «скупість» або «економність» словом скотч (від англ. Scotch – шотландський).
Ось така історія виникнення цієї клейкої стрічки.
Артем Тригуб
