Сьогодні, 4 липня, у Храмі святих Володимира та Ольги більше сотні людей прийшли на траурну церемонію за трьома загиблими героями. Прощалися з воїнами – Ігорем Ходаком, Сергієм Батюком та Максимом Руденоком.
Повідомляє Інформатор.
Прощання розпочали о 10:00. Уся церква була заповнена людьми, молилися також на вулиці. Франківці приходили віддати шану загиблим бійцям та приносили квіти.
Максим Руденок працював волонтером у Мальтійській службі допомоги. У 2015 році був у складі добровольчого батальйону.
Завжди приходив на допомогу, був вірним і люблячим чоловіком, найкращим у світі батьком, сказав під час проповіді священник. З перших днів повномасштабної війни вступив у тероборону, а потім став бійцем Збройних сил України. Захищав нашу землю на території Дніпропетровської і Запорізької областях. “Хто як не я”, — сказав чоловік, коли пішов на війну.
Ігор Ходак одружився в 2002 році. Народилося двоє діточок. Старший син Сашко, який закінчив 11 клас і донечка Софійка. До лютого 2022 року працював програмістом. Був хорошим, добрим та чуйним батьком, любив подорожувати. З початку вторгнення росії в Україну, пішов у тероборону. Після Великодня його забрали в ЗСУ. Останні його слова були: “Як не я, то хто?”.
Сергій Батюк у мирному житті був інженером, а на війні — солдат Збройних сил України. Працював, ростив дітей, любив свій край і рідну Україну. Приймав всі виклики, не боявся нічого важкого, завжди знаходив рішення проблем. Всюди, де працював, був Спеціалістом з великої літери. Був учасником Революції гідності. У 2014 році також не стояв осторонь війни. Допомагав волонтерам. На другий день після нападу агресора, 25 лютого, пішов добровольцем у Збройні сили України.
Загинули троє захисників разом, 28 червня, при виконанні військового завдання.
Вічна пам’ять нашим героям.
Анастасія Стецькович
