Сьогодні, 16 липня, відзначається День ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Цю декларацію ухвалили рівно 32 роки тому у 1990 році. Але що це за документ? Чому його вирішили прийняти? Та як це відбувалося в той день?
Про це пише Інформатор.
Ми поспілкувалися з істориком Остапом Лагойдою, який розповів детальніше про документ та те, як проходило голосування:
“Написати її була не така суттєва проблема, оскільки вона складається з 10 розділів. Її написали відносно швидко і там фігурують демократичні ліберальні цінності. Тобто речі, які є вкрай базовими для конституції. Конституція була складнішим документом. Її писали набагато довше. З декларацією було простіше.”
Остап розповідає, що складності у її прийнятті були, оскільки на той час припав пік “Параду суверенітетів”. Це коли окремі республіки Радянського Союзу, отримавши право на можливість створити подібний документ, як наша декларація державного суверенітету, почали створювати і голосувати за нього:
“Це був такий символічний час, оскільки республіки Радянського Союзу в більшій мірі приєднувались до Радянського Союзу на добровільних засадах. Звісно там були внутрішні протидії одне одному, але політична еліта, яка на той час склалася, коли Радянський союз виник у 1922 році, вона привела до того, що ті республіки в Радянському Союзі і опинилися. А найцікавіше те, що як Радянський Союз добровільно утворився, так він добровільно і розпався. У цьому символізм”.
Чоловік розповідає, що представники Верховної Ради були УРСР на той момент були фактично всі комуністами. Багато з них підтримували комунізм, і відповідно, комуністичну владу:
Однак під впливом національного відродження українського (народ влаштовував страйки, мітинги тощо). До масштабних майданів наших років не доходило, але це спонукало депутатів тодішньої Верховної Ради прийняти цю декларацію. Тим більше вони спостерігали, як інші республіки, які були у складі Радянського Союзу, такі декларації ухвалювали і їм за це нічого не було, як це могло статися у попередні роки до початку “перебудови”.
Проте Остап говорить, що не можна сказати, що якби не бунт людей, то декларацію не ухвалили б:
“Тоді б ми не були б переконані у ухваленні цієї декларації. У Верховній Раді було і багато прихильників утвердження цієї декларації. Багато депутатів виступили після її утвердження у Верховній Раді доволі яскраво і в якійсь мірі пафосно”.
Історик розповідає, що того дня майже всі депутати проголосували за її прийняття. Лише 4 проголосували проти документу і одна людина утрималася. Він також додає, що Україна була 9 за чергою, уряд якої ухвалив цей закон серед тодішніх республік. Після нашої країни відповідний документ ухвалили ще 6 тодішніх республік.
Також Остап розповідає, що люди не завжди розуміють різницю між незалежністю і суверенітетом:
“Незалежність – це абсолютна незалежність держави в будь-якій справі. Скажімо так, її політична позаблоковість. Незалежність передбачає наявність власної конституції. А суверенність – це можливість вести зовнішню політику, економічну політику, мати власне громадянство. Але при цьому мати закон, спільний для кількох держав.”
Інформатор приєднується до привітань! Ми довели усім, що без України не існує світу. Наша нація – сильна і незалежна.
Україна обов’язково переможе у цій війні і буде квітнути на весь світ!
Артем Тригуб
