Історія євреїв у Станіславові цікава і важка водночас. Впродовж століть вони становили половину населення міста. А перша згадка про них датується 1662 роком. Зараз єврейська громада Франківська налічує близько 400 людей.
Інформатор відвідав екскурсію “Євреї Станіславова. Хто вони? Про життя, звичаї та їхній слід в історії міста” Андрія Костишина і покаже вам місця в Івано-Франківську, що пов’язані з єврейською культурою та побутом.
Євреї працювали у сфері торгівлі, тож їхня історія пов’язана з площею Ринок. У ХVII ст. вони були корчмарями, чоботарями, ювелірами, різниками, шевцями, ковалями тощо.
Засновник міста Андрій Потоцький запросив у місто і євреїв, і вірменів – аби була конкуренція. Це дало результат. Єврейська громада стала розростатися.
Площа Ринок
Станом на 1939 рік у Франківську було 56 синагог – це могли бути як окремі будинки, так і просто кімнати. Одна із них стояла на місці базарчику біля палацу Потоцьких. Спочатку євреї оселилися тут. Згодом Йосиф Потоцький видав привілей, де було вказано, що їм слід переселитися на територію сучасної площі Міцкевича.
Ринок біля палацу Потоцьких
Синагога у Франківську. Сучасний вигляд. Її збудували у 1898 році. Цікаво, що на її місці знайшли камінь з написом про зведення на цьому місці української церкви у 1670 році.
Автором проєкту синагоги був віденський архітектор Вільгельм Штясни. Синагога постраждала і під час Першої, і Другої Світових воєн. Куполи не збереглися. До слова, схожа синагога знаходиться в місті Паланка в Угорщині.
Ще одна синагога була споруджена на місці теперішньої площі Міцкевича. Її зруйнували під час німецької окупації.
Колись синанога була на місці теперішнього будинку культури
У будівлі, де зараз розміщений департамент освіти та науки міста, раніше була єврейська школа. Вона проіснувала 10 років.
Ще одна школа розташовувалася у будівлі на вулиці Мельничука, 16. Потім тут добудували другий поверх.
Вулиця Бельведерська. За німецької окупації тут було гетто, яке тяглося від озера і охоплювала сучасні вулиці Мазепи, Ленкавського, Короля Данила та Бельведерську. 23 лютого 1943 року німецька окупаційна влада оголосила місто вільним від євреїв.
Одним із найвідоміших євреїв був Артур Бернс. Він жив у будинку на площі Ринок, 5. Народився 1904 році. Згодом роди на переїхала до США. Там він був головою Федеральної резервної системи США у 1970–1978 роках, а згодом став послом США в ФРН. На фото – пам’ятник Артуру Бернсу біля бастіону та закладу “Артур Бернс – чарочна”.
Багато промислових об’єктів залежали євреям. Найбагатшими були Маргошеси, Лібермани, Гальперни, Гартенберги. На фото – люк виробництва фірми “Віс”. Одним із її засновників був німець Теодор Цьоклер. До слова, євреї у Станіславові часто мали німецькі прізвища, бо їх утворили штучно за Австрії в кінці XVIII ст.
Пасаж Гартенбергів спорудили у 1904 році, на другому поверсі була кав’ярня “Едісон”. Брати Гартенберги були нафтовими магнатами родом з Дрогобича.
На 350-річчя Франківську подарували “Арку дружби”. Там викувані назва міста чотирма мовами – українською, польською, вірменською мовами та івритом. У час заснування міста тут проживали саме ці громади. Втім, тут закралася помилка – євреї спілкувалися ідишем.
Будинок на вулиці Грушевського, 1 належав Іцхаку Горовіцу. І не одна кам’яниця, що була в його власності. Родина Горовіців була заможною, її поважали на боялися.
Ще одним знаковим місцем є кінотеатр “Космос” – там раніше був єврейський цвинтар. Його закрили у 1920-х роках. У радянські часи кладовище зруйнували, а плити звідти використовували як бордюри.
Інший єврейський цвинтар знаходиться біля міського озера. Його називали “новим”. Він став місцем масових розстрілів євреїв під час німецької окупації. У цей час він стоїть пусткою, багато могил позаростало. Тут уже нікого не ховають.
Історія Франківська цікава, про історичні факти та пам’ятки читайте у наступних публікаціях Інформатора.
Читайте також: Біля ратуші ремонтують кам’яні фундаменти.
Софія Сіренко
