Ви продавали коли-небудь? Мабуть, ствердно відповість більша частина наших читачів. У кожного журналіста нашої редакції такий досвід був, чим ми поділося у цій публікації.
Отож історії журналістів Інформатора – як ми колись продавали.
Анастасія Стецькович, журналістка
Якщо хтось може продати все та навіть більше, то мене “бізнесменською” жилкою життя не нагородило. Скільки би не виставляла оголошень про продажі, ніхто ніколи за ними не телефонує. Останнього разу вирішила продати свій рожевий рюкзак. Він був у хорошому стані, яскравий з блискітками, мав ортопедичну спинку. Я розписала всі його характеристики і виклала на спеціальний сайт. Минали дні і тижні, але ніхто ним так і не зацікавився.
Однієї ночі в мене сталася пожежа на балконі, де й стояв цей гламурний наплічник. Повністю він не згорів, але з рожевого став чорно-сірим. З того часу я зрозуміла, що, мабуть, продажі — це все ж не моє. Але я й не засмучуюсь, бо більше люблю купувати речі, ніж їх продавати)
Артем Тригуб, журналіст
“Хочу продавати лимонад. А чому б ні!”. Мені 10 років. Я у себе вдома в Херсонській області готую лимонад і думаю про те, що буду його продавати.
Наш будинок знаходиться біля дороги, повз яку щоліта курсує щодня величезна кількість автівок (бо ця дорога веде до Чорного моря). Я наробив літрів 20 лимонаду. Лимон + вода + апельсин та щаслива дитина, яка все це продає.
Разом з мамою я вийшов на дорогу і почав продаж. Десь поставив гривень 10 за склянку. І що ви думаєте?) Почали ставати і купувати. Спочатку я заробив 200 гривень. Наступного дня ще 200. І так протягом 4 днів у мене було 800 гривень. Я щодня так торгував десь до двох годин.
Чому я пішов самостійно заробляти гроші? Я хотів самостійності. Було цікаво спробувати, як це. І я скажу, що тоді отримав масу задоволення і почав думати про те, що ще такого можна продати?)
Вадим Оксенчук, журналіст
Я виріс у сім’ї підприємців. З раннього дитинства допомагав батькам у продажі взуття. Вже у підлітковому віці почав з тіткою їздити на виїзди з палатками в інші міста. Якось, пам’ятаю, у десятому класі тітка поїхала на море і запропонувала мені вийти на 11 днів торгувати взуттям замість неї – це було кайф. Ніколи не забуду, як я продав босоніжки ромці. Напевне, вона прийшла, аби просто отримати їх, але я переграв і продав.
А ще неодноразово продавав речі на “OLX”. Це був для мене новий досвід, адже на той час це було новеньке, тому що спілкуватися приходилося онлайн. Тут інша методика, адже людину ти не бачиш, тільки чуєш. Тому інколи я досить вимогливий при купівлі речей – перед тим, як купити щось, потрібно його перевірити, напевне, разів десять.
Софія Сіренко, редактор
З продажами в моєму житті склалося, як то кажуть, не дуже. Колись я пробувала влаштуватися у крамницю, де продавали дизайнерський одяг. Мене стало на два дні, і з обов’язками я не справлялася. Чому я вирішила працювати там, не знаю. Мабуть, просто стало цікаво попробувати щось нове. Головне, вчасно зупинитися, коли розумієш, – то не твоє.
А ще в мене був досвід продажу книг на ярмарку. Люди підходили, запитували, купували. Підійшов і мер міста. Він захотів придбати “Звичайні незвичайні священики”, якщо я не помиляюся. Вартість книги я не могла знайти на листку. Голова мені каже: “Думаю, вона вартує 50 грн”. Я кліпаю і дякую. Потім виявилося, що книга коштувала дешевше.
Усією редакцією вітаємо працівників торгівлі – сьогодні їх день. Бажаємо вам наснаги до праці, постійних покупців і оптимізму у цей нелегкий час!
