Від початку повномасштабного вторгнення українці працюють на багатьох фронтах, аби перемогти ворога. У нас з’явився військовий, культурний, дипломатичний, урядовий фронти тощо. Але найбільший фронт, який допомагає нашим військовим, людям, тваринам, – волонтерський. Волонтери творять дива, зроблять так, аби українці за власні кошти купили супутник або байрактари. Вони віддають увесь вільний час та силу задля того, аби наші військові мали усе необхідне на фронті.
Про одних волонтерів з Франківська розповідає Інформатор. Від початку березня 2022 року громадська організація “Громадська ініціатива Галичини”, яка існує з 2014 року, закупила і передала нашим військовим більш ніж 110 автомобілів різного класу та призначення.
3 місяці тому вони відкрили збір на придбання швидкої допомоги для 10 гірсько-штурмової бригади. І ось автівка вже у Івано-Франківську, готується до відправлення.
Автівка має усі працюючі системи та ще буде дооснащуватися відповідними ношами і спеціальним обладнанням. Також у вартість автомобіля ще увійшла переносна система дефібриляції, її можна витягнути і надати допомогу людині будь-де.
Назарій Чокой є волонтером цієї організації. Він каже, що віз автівку вже на території України:
“Ми домовилися про те, що перетнуть кордон і завезуть її нам в Україну продавці. Наші дівчата завозили інші автомобілі для ЗСУ. Цей автомобіль ми повинні були забрати спочатку у Львові об 11:00. А забрали її під кордоном на заправній станції о 22:00. Машина довго перетинала кордон – були питання по базі даних. Це стандартна класика: буває, що машина може перетнути кордон за 30 хвилин, буває що за годину чи довше”.
Також Назарій розповів про процедуру перетину автомобілів для ЗСУ через кордон:
“Вони не перетинають кордон як транспортний засіб. Вони завозяться як гуманітарний вантаж, відповідно до наданого листа від Збройних Сил України. Або, як було у нашому випадку, від громадської організації чи благодійного фонду про те, що цей транспортний засіб буде переданий на баланс туди-то і туди-то. Відповідно до листа транспортний засіб декларується як гуманітарний вантаж і перетинає кордон. Тобто він втрачає свій статус транспортного засобу, його не можна розмитнити або продати.
Далі вже чи госпіталь чи військова частина беруть автомобіль на баланс. Він отримує військові номери і тоді вважається їхнім транспортним засобом”.
Волонтер каже, що від початку повномасштабного вторгнення почав їздити на всіх автомобілях. Ця машина показала себе дуже добре:
“Це був мій 1-й вантажний автомобіль типу спринтера. Машина за тих перших 200 кілометрів показала себе просто ідеально. Я задоволений. Я їздив на всіх автомобілях, які ми привозили для військових і медиків. Це 1 із найкращих автомобілів, куплений в тому стані, в якому він є зараз. Він є кращим, ніж ми могли б очікувати”.
Він говорить, що від моменту покупки і до того, як машина вже перетнула український кордон, минуло 2 з половиною тижні. Каже, що для спецзасобу це досить таки швидко.
Співзасновниця організації Леся Качурова має величезний досвід у привезенні автомобілів з-закордону для потреб військових. Каже, щось возити складно, а щось – ні:
“Було декілька прохань по автомобілях від військових. Стосовно цієї автівки, то тут було трошки нюансів по кордону і по тому, що ми не знали, що беремо. До того ми її не бачили [наживо]. Але цей процес не є настільки складним. Воно важко, виснажливо, але наразі немає ніяких проблем, якщо все робити правильно та згідно із законом”.
Леся каже, що документально процес перевезення через кордон автомобіля швидкої допомоги нічим не відрізняється від військової автівки. Станом на сьогоднішній день проблем із пропуском машин на кордонах у волонтерської організації немає. А законодавчий процес з 2014 року змінювався вже 4 рази щодо ввезення автомобілів з-за кордону в Україну:
“Зараз будь-який автомобіль оформлюється згідно чинного законодавства з однаковим документами. Крім військових спецавтомобілів, різниці немає ніякої”.
Людмила Лінник займалася збором коштів на автомобіль. Вона розповідає, що швидка стала 110 автомобілем, який привезла організація з березня 2022 року:
“Це тішить. Це був довгий шлях, 3 місяці збору. Сама швидка з тим обладнанням, яке в ній зараз, з доставкою в Україну нам обійшлася у 13 000 євро. Ще частина суми, яку зібрали, залишилася. Ми плануємо в найближчі дні ще її доукомплектувати і провести повне технічне обслуговування цієї машини. Коли ми це все зробимо і відзвітуємо за остаточну суму коштів, то автівка дуже швидко поїде за місцем призначення”.
Також Людмила розповідає і про самі пожертви від людей:
“Тут треба виділити кілька таких моментів: була велика сума, пожертвували близько 150 000 грн. Але вона не була одноразова, тому що українська письменниця Дара Корній проводила щотижня літературні читання онлайн. У процесі цих читань люди робили пожертви. Загалом вона зібрала 143 000 грн і долари – вийшло десь 150 000 грн.
Також було багато маленьких донейтів. Наприклад, жертвували 9.80 грн, 13.25 грн. Я розумію, що на карті був кешбек або залишок. Але це теж важливо, тому що немає маленьких пожертв або великих. Є велика сума, до якої треба прийти, різними шляхами. Якщо це 10, 50 або 200 грн – це прекрасно”.
Людмила розповіла нам, що були й такі пожертви, які її зворушували:
“Прилітає” 5 000 грн від людини, яку я не знаю. Я розумію, який це великий вияв довіри, бо одна справа кинути 50 грн, а інша – 5000 грн. Було й таке, що мужчина переслав 10 000 грн.
Також одна з пожертв була від лікарні на Пасічній. Медики передали частину заробітку – 90 000 грн. Так, Це не 1 людина, їх там багато, але вони між собою домовилися і вирішили, що хочуть у такий спосіб підтримувати тих медиків, які на передовій. Це дуже символічно”.
Волонтерка додала, що й стався період, коли збір повністю зупинився:
“Ми зібрали десь 350 000 грн. Орієнтовно це була половина суми і все. Чому? Не знаю. Ми збір проводили переважно через Facebook і по соцмережах. Десь там про нас і ЗМІ писали.
Кожна людина має у Фейсбуці свою бульбашку. І ми зрозуміли, що наша бульбашка просто вже виснажилися. Ті знайомі та друзі, хто міг і хотів зробити пожертву, вже зробили. А нових не було. І збір зупинився. Це такий був дуже психологічно важкий момент, бо розумієш, що не знаєш, що зробити.
Важко сказати, скільки воно тривало, але це був якийсь певний період часу. Аж раптом стається, що друзі, яких ти знаєш, об’єдналися разом і приносять тобі 50 000 грн. При цьому вони просять, аби ви не називали їх імен. Ми поважаємо цю позицію. Проте самі вважаємо, що наша позиція — добро має бути гучним.
Всі кажуть, що допомагати треба тихо, благодійники мають бути скромні. Ми не поділяємо цю думку. Тому що навколо настільки зла, і воно таке гучне. Якщо ми ще й будемо добру затикати рот, то буде здаватися, що ми просто поринули у темряву, і все. Але в світі не панує тільки темрява”.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
