Протягом жовтня в Індонезії проходив міжнародний конкурс краси Miss Grand International. Україну цьогоріч представляла Miss Grand Ukraine з Івано-Франківська, Королева України-2022, директорка школи краси та модельного агентства “Ювента” і тренерка спортивного залу Ольга Василів. У конкурсі взяли участь 70 представниць з різних країн світу. Ми поспілкувалися з Олею про конкуренцію між дівчатами, підготовку та участь, а також про обговорення війни в Україні на конкурсі.
Пише Інформатор.
Після перемоги на Miss Grand Ukraine, в Олі залишалося близько 3 тижнів на підготовку до міжнародного конкурсу Miss Grand International 2022. У той час Оля працювала в спортзалі, викладала пари в коледжі. До конкурсу потрібно було підготувати багато образів, зробити фотосесії та зняти відео. Останні були на теми “Стоп війна і насилля” та “Один день з мого життя”. Переможниця конкурсу краси в Україні розповідає, що відео вийшли неймовірними та скоро покаже їх на своїй сторінці.
“Я розуміла, що підготовка буде непростою. Через брак часу вирішила звільнитися з роботи викладача в коледжі, але старалася продовжувати працювати в інших сферах. Мені дуже пощастило, адже в мене класні друзі, які підтримували та допомагали. Водночас було багато хейту та підлих людей. Підготовчий період розставив багато крапок над “і””, — розповіла Оля.
— Ти з іншими учасницями прожила в Індонезії майже місяць. Що робили за цей час?
— Ми відвідували різні культурні та визначні місця, музеї, були на благодійних та званих вечорах. Це було спочатку на Балі. А потім, коли прилетіли в Джакарту, — наш режим дня перейшов у підготовчий. Було більше репетицій, роботи. Цьогоріч був десятий, ювілейний рік проведення конкурсу. Організували наймасштабніше шоу, куди приїхали всі дівчата, які вигравали минулі рази в конкурсі.
— У тебе був попередній досвід участі в конкурсах краси?
— Ще в 2017 році брала участь в “Королеві України”, яку виграла цього року. П’ять років тому я увійшла в пів фінал, тоді була наймолодшою учасницею — мені було 16. Потім брала участь в “СтудМіс України”. До речі, дівчинці, яка перемогла в конкурсі, за годину до того я допомагала з зачіскою та макіяжем, бо їй не подобалося, як вона виглядає. Хочу сказати, що на всіх конкурсах, в яких брала участь, я завжди стараюся бути людиною. Конкурси — це класно, але їх завжди треба сприймати як досвід.
— На Miss Grand International відчувалася конкуренція серед дівчат?
— Вона була, але здебільшого від тих дівчат, яких не любив ніхто. Проте відсотків 90% учасниць були приємними. Відчула тільки неприязнь від дівчинки з Криму, особливо, коли зруйнували кримський міст. Тоді її неприязнь була на найвищому рівні, а я в той момент світилася від щастя. Були дівчата, з якими не спілкувалася взагалі. Адже на конкурсі представляли 70 країн, кожна з різним менталітетом, хтось взагалі не знав за Україну. Одна дівчина спитала, чи Україна — це частина росії? Кажу їй: “Ні, сонце, це — велика помилка, не повторюй її більше ніколи”. Але здебільшого всі дівчатка приємні. Тому якщо хтось каже, що конкурсантки в туфлі часто підкидують скло, — за весь мій досвід у конкурсах такого ні разу не було.
— На початку організатори хотіли тебе поселити в одну кімнату з росіянкою. На своїй сторінці в Instagram ти звернулася з відкритим листом та пояснила, чому так не можна робити.
Тоді організатори змінили своє рішення. Вони якось пояснили цю ситуацію?
— Організатори ніяк не відреагували потім, вони просто опустили це. Змінили кімнату і все. Я була до кінця впевнена у своїх діях, адже мені б совість не змогла дозволити жити в кімнаті з дівчиною, яка представляє росію. Я наголошувала і наголошую, що це не особистісна неприязнь. Це — політика, я представляю свої країну, а вона — свою. Загалом на конкурсі організатори не піднімали тему політику, але на останньому етапі шоу поставили учасницям питання щодо війни росії з Україною. У цьому плані вони дуже гарно зіграли та зробили вдалий хід.
— Тебе розпитували на конкурсі за війну?
— Організатори не спілкувалися зі мною на цю тему. Тільки один раз на особистому інтерв’ю запитали, як я дивлюся на війну. Ті учасниці, які знали більше про ситуацію в Україні, запитували мене. Багато цікавилися працівники конкурсу. До прикладу, відеооператори чи техперсонал. Було дуже приємно, коли працівники, на яких зазвичай не звертають уваги, але на яких тримається весь конкурс, запитували про війну. Коли індонезієць, який взагалі не знає українську, каже “Слава Україні!”. Або коли один чоловік сказав “Спасібо”, а інший виправив його на “Дякую”.
— На конкурсі відбувалося також голосування в соцмережах за учасниць. Відповідно ті конкурсантки, які мали більшу аудиторію, перемагали. Чи вважаєш ти це справедливим?
— Усі розуміли, що так буде. Так у всіх конкурсах вибирають “Міс глядацьких симпатій”. Це завжди будуть накручені лайки чи боти, потрібно таке сприймати. Але, до речі, та дівчинка, яка виграла номінацію, — ввійшла в топ-10. Проте вона відмовилася далі від участі, бо ті 10 дівчат мають підписати контракти та гастролювати рік по всьому світу.
Оля в фінальну “десятку” не пройшла, але каже, якби здобула таку можливість, то зважала б на умови контракту. Вони рідко бувають прибутковими. Оля розповіла, що наприкінці конкурсу вже дуже хотіла додому. Всі дівчата були виснаженими, навіть мама франківки помітила це з екрану. Зазначила, що дівчата були з гарним макіяжем, посмішкою, зачіскою, на підборах, але було видно втому. Це й не дивно, адже дівчата були невиспані, в приміщеннях часто було холодно. Останні 9 днів конкурсу було багато репетицій, тож день складався з готелю, поїздок автобусом та роботи.
— Розкажи, який досвід ти отримала і чи плануєш брати ще участь у конкурсах краси?
— Перш за все, я зрозуміла, що вдома найкраще. Також завжди повторюю, що в будь-яких ситуаціях треба залишатися людиною, а ще не бути надто великим мрійником та ідеалізувати своє майбутнє, оскільки життя непередбачуване. Мені казали йти на “Міс Земля” чи “Міс Світу”, але маю багато татуювань, а в багатьох конкурсах це не дозволено. Можливо, я б взяла участь, але вже на інших умовах. Разом з тим, я зрозуміла, що мені більше подобається організовувати такі конкурси. У моєму досвіді вже 2 благодійних конкурси краси в коледжі. Також подобається направляти дівчат. Я працюю в модельному агентстві “Ювента”, де навчаю і кайфую від цього. Подобається, коли бачу, як дівчата показують себе. Здебільшого приходять у віці 12-16 років, коли в них формується особистість, здоров’я, бачення світу. Я вчу їх любити себе та цінувати.
— Що потрібно, на твою думку, щоб виграти у конкурсі краси? Чи кожен може взяти участь?
— Насамперед потрібен класний, енергійний, активний та натхненний національний директор. Мої національні директори теж допомагали, але не будемо забувати, що в Україні триває війна, тому всі зайняті своїми справами. Щодо конкурсу, то всі дівчата були приємними. З переможницею з Бразилії теж снідала у свій перший день на конкурсі. До речі, там бачила багато дівчат з комплексами. Наприклад, коли учасниці вдягали спеціальну нижню білизну, щоб збільшити сідниці. Чи коли видно, як конкурсантки зробили велику кількість пластичних операцій та дій на обличчі. Щодо характеру, то були дівчата, які взагалі не розмовляли ні з ким, окрім працівників. Вони були закритими та “зажатими”. Деякі не мали досвіду, не вміли стати до фотографії. Проте кожна дівчина може прийти на такий конкурс.
Оля каже, що дуже любить надихатися гарними жінками, тож дуже подобалося бути в цій атмосфері місяць. Бачила, що всі різні, але по-своєму прекрасні, при цьому й не завжди ідеальні.
“Я не соромлюся ніколи сказати комплімент. Взагалі найщиріші компліменти ті, які сказала жінка. А якщо комусь не подобаюсь я, то я не долар “по 8″, щоб це робити. Коли сходиш на таку сходинку, показуєш свою красу, то завжди будеш мати негатив у свою сторону та чути обговорення. Треба бути до цього готовою”, — підсумувала нашу бесіду Оля.
Анастасія Стецькович
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.co
