Діти читають казки й пригоди: як живе бібліотека в Угринові

Угринівська бібліотека-філія знаходиться в приміщенні клубу. Вона розрахована на всіх жителів села: тут є і дитячі, й дорослі книги.

Інформатор поспілкувався з бібліотекаркою, Лесею Антонівною Шаюк.

Найбільше в Угриневі читають діти. Дорослі приходять тоді, коли холодно й немає роботи. Вони читають періодику, журнали й газети.

“Є такі люди, яким додому ношу читати книжки, є старші чоловіки й жінки. Є діти, що приходять деколи й беруть бабусі, дідусеві, мамі. Каже, мама сидить там вдома, нічого не робить, вишивати — світла нема, темно, то краще я візьму їй щось почитати“, — розповідає Леся Антонівна.

Під час розмови бібліотекарка саме готувалася йти до школи через дорогу, проводити читання вголос у четвертому класі. “Книжку найкраще читати вголос, того що дитина прочитала й запам’ятала. Навіть правило, як ви його вчите? Ви його прочитали вголос, воно краще вам запам’ятовується“, — пояснює вона.

Діти хочуть читати казки й пригоди. Минулого року надходжень не було, але в лютому планують придбати нові книги. “Є такі (діти), які приносять свою літературу. Каже, я прочитала, хочу аби ще хтось покористувався цією книжкою“, — каже Леся Антонівна.

Старші люди навпаки хочуть старої літератури. “От чують, що приносять російську літературу здавати й кажуть: “Ти мені лиши, я там перегляну, бо я так любила то читати, щось би там передивилась“, — від минулого року в бібліотеці списують російські книги: їх здають на макулатуру, а кошти передають на ЗСУ.

В бібліотеці займались волонтерством, плели маскувальні сітки для воїнів. У дитсадку поруч і зараз приймають вимушених переселенців.

Бібліотекарка організувала в читальному залі невеликий краєзнавчий куточок. Люди приносять сюди речі домашнього вжитку, які їм вже не потрібні — переважно старий посуд, який шкода викинути.

“Горсачок цей також мені подарували. Тепер недавно ми робили вечорниці і принесла вчителька й каже: “Нікому він не потрібний, я ще маленька в ньому ходила, а так ти собі збережеш і будуть діти бачити, що колись в такому ходили”. Це є наше, українське, яке треба зберегти“, — розповідає Леся Антонівна. Ця річ приблизно з середини ХХ століття.

Читайте також: Не замінять електронних: життя книги у франківській бібліотеці | відеосюжет

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com