Знакова світлина гуцулки з люлькою, яку зробив полтавський фотограф майже 100 років тому, була відзначена премією “Гран-прі” на Міжнародній європейській фотовиставці в Парижі. Сам фотограф мав власне ательє в Коломиї, а нині світлина відомої Чукутихи прикрашає фасад будинку на вулиці Грушевського, 23 у цьому ж місті.
Інформатор Коломия і spadok.org.ua пропонує розповідь про цю неймовірну колоритну жінку.
Всесвітньо відоме фото “Стара гуцулка з люлькою” було зроблене в 1926 році. Автор світлини – Микола Іванович Сеньковський, фотограф-документаліст, родом з Полтавщини. Якийсь час він жив у Жаб’ю (нинішня Верховина) й сфотографував цю красиву літню гуцулку в святковому вбранні з люлькою. Робота має назву “Стара Гуцулка” (Stara Huculka), проте в різних публікаціях звалась по-різному: “Стара гуцулка з люлькою”, “Чукутиха з люлькою”, “Столітня гуцулка”.
На цій світлині — Марія Кречунєк на прізвисько “Чукутиха”, видатна гуцульська співачка, виконавиця традиційних пісень. На фотографії їй рівно 90 років. Вона у 1836 році в селі Верхній Ясенів, неподалік Жаб’є, в родині Василя Кречунєка та Євдохи Костюк.
10 листопада 1867 року вийшла заміж за Йосипа Полєка (1830—1917), якого всі кликали Чукут — замкнений у собі, відлюдькуватий, скритний. У їхній родині було п’ятеро дітей: Юрій (1852 р. н.), Євдоха (1867 р. н.), Іван (1870 р. н.), Миколай (1875—1910) і Олена (1881—1923). На момент весілля їй був 31 рік, досить пізно за мірками того часу. З чоловіком Марія прожила до його смерті в 50 років.
Краєзнавці і старожили пригадують, що гуцулка була розумна, зваблива й талановита, до неї йшли люди за порадою. Була надзвичайною модницею, любила прикрашати себе різними декоративними оздобами і квітами.
Найбільший її талант – пісня: Марія заробляла на життя, співаючи на весіллях. Як пишуть, могла три дні співати на весіллі, ні разу не повторюючись. Досі серед верховинців побутує вислів: “А шо ти так си розспівала єк Чукутиха?”, “А шо ти так си вибралася єк Чукутиха?”.
До унікальної етнографічної спадщини Миколи Сеньковського під загальною назвою «Гуцульські типи» ввійшли три світлини гуцулки Чукутихи: Чукутиха з люлькою, Чукутиха в перемітці й Чукутиха з палицею.
Під час численних українознавчих експедицій населеними пунктами Верховинщини дослідники перевіряли усі відомі перекази про Чукутихи, щоб вийти на слід родини Марії Кречунєк. Знаходили сучасні сім’ї верховинців з місцевою назвою “Чукути” в Красноїллі і Головах, але ніхто із них не підтверджував належність до її родини.
У роботах відомого дослідника Гуцульщини Михайла Ломацького, який тривалий час працював вчителем у Головах, а потім жив в еміграції в Німеччині й написав десятки цінних етнографічних книг, знайшли записи гуцульських співанок двох гуцулок: “Чукутиха из Жєб’я та Пруниха из Оборотного”.
На справжній слід Чукутихи дослідник Іван Зеленчук випадково натрапив навесні 2012 року під час експедиції “Гуцульська родина Фоки Шумеєвого”.
Спершу з’ясувалось, що велика господарська садиба Фоки Шумеєвого знаходилась у селі Верхній Ясенів на присілках Печіще та Голиці. На присілку Печіще проживав його спадкоємець, Микола Ватуйчак (1930 р.н.).
Пан Микола на запитання про Чукутиху порекомендував звернутися до старших за нього сусідів: Івана Максим’юка (1923 р. н.) і Дмитра Кумлика (1920 р. н.). Обидва розповіли, що вони дітьми багато разів бачили стару Чукутиху, яка жила в їхньому селі: “Коли ми малими хлопцями просили Чукутиху: “Молодичко, ану заспівайте нам шош файне”, то вона із радістю співала нам усєкі співанки, а коли ми спеціально казали: “Бабочко, ану заспівайте нам шош файне”, то вона не хотіла нічого співати і сердилася на нас за таке звертання“.
Найбільш детально про Марію Кречунєк (Чукутиху) розповів пан Володимир Новаківський (1924 р. н.), який жив у селі Верхній Ясенів біля церкви. Він пригадав, що Чукутиха дійсно жила в їхньому селі, у садибі Підгорєків (Паламаревих), а її нащадки зараз проживають в сусідніх селах – Рівня і Устеріки.
В селі Ясенів Горішній, в будинку № 47, залишилась жити наймолодша дочка Чукутихи – Олена Полєк.
Відомо, що онук Марії Кречунєк (Чукутихи) – Василь Никифорович Курилюк (1908-1957) жив і помер в Устеріках на присілку Зелена Єма. А його син Василь Курилюк, 1936 р. н., зараз проживає у Високопольському районі Херсонської області і є ще одним правнуком Чукутихи. Саме від пана Василя Курилюка дослідники по телефону довідались про інших нащадків Чукутихи.
Марія Кречунєк (Чукутиха) померла у 1936 році у віці 99 років. Похована на цвинтарі біля церкви, недалеко від місця, де вона жила, на старому кладовищі у Верхньому Ясенові.
Сам фотограф Микола Сеньковський в роки Першої світової був військовим фотографом. У Жаб’ї він одружився з місцевою вчителькою Євгенією Поліщук. Пані Євгенія була родом з Тернопільщини, закінчила Коломийську учительську семінарію і організовувала у Верховині першу українську школу. У 1924 році у Косові, а пізніше в Коломиї Сеньковський відкриває фотомайстерню та магазин радіо- та фототехніки. Друкує поштівки з власними світлинами й продовжує фотографувати.
У 1930 році Микола Сеньковський бере участь у Першій виставці української фотографії у Львові. Там було представлено шість світлин фотографа: “Гуцулка”, “Зимовий краєвид”, “Весілля”, “Гуцульська церква”, “Школа”, “Трембітають”.
Читайте також: Прогулянка вулицею Академіка Гнатюка
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
