Sein oder nicht sein: огляд вистави “Hamlet” від Франківського драмтеатру

Цієї середи Івано-Франківський драмтеатр показав свою виставу “Hamlet” у львівському просторі “Fest Republic”. 

Що особливого в цьому дійстві, розповідає Інформатор.

У Франківську цю виставу показують в машинному цеху театру — це сцена-підвал, яка з початком повномасштабної війни використовується і як укриття під час повітряних тривог. У Львові актори теж грали в приміщенні укриття “Fest Republic”.

Тут використовують переклад Юрія Андруховича — перший переклад “Гамлета” в третьому тисячолітті. Постановка в сучасно-експериментальному контексті: персонажі використовують мобільні телефони, їхні костюми — одяг, який ми бачимо в повсякденному житті, стилізований під середньовічну Данію (Фортінбрас у виконанні Євгенія Холодняка взагалі виходить на сцену в діловому костюмі). Музика, як ідеться в анонсі вистави, поєднує в собі “необароко та фольклор, чорний джаз і багатошарова електроніка, рок та тріп-хоп, алюзії на кіномузику 70-х та псевдо-цитати з Генделя і Шенберга, циганські наспіви та сцени сербського весілля“.

Важливим елементом постановки є її легка імерсивність. Актори взаємодіють із глядачами ще до початку дійства — при вході до глядацької зали стоять монахи, які тут виконують роль музикантів і певного містичного супроводу. З містичного тут ще Еринії, богині помсти. В оригінальному “Гамлеті” їх немає, режисер запозичив цих трьох вельми харизматичних героїнь у виконанні Галини Баранкевич, Надії Левченко й Олесі Пасічняк із теж шекспірівського “Макбета”.

Що стосується імерсивності — “четверту стіну” тут найактивніше ламає Гамлет у виконанні Олексія Гнатковського. Так, у глядацький зал буквально залітав славнозвісний череп бідного Йорика, а Гнатковський годував публіку приготованим на сцені м’ясом. За яких умов це відбувається, казати не будемо — спойлер, але так, це не жарт.

До дуету Клавдія й Гертруди (Юрій Хвостенко, Ольга Комановська) не можна не додати Полонія (Павло Кільницький) — на сцені вони практично нерозлучні. Іван Бліндар й Ірина Бенюк чудово передають братсько-сестринську любов Лаерта й Офелії. Загалом акторський склад підібраний дуже органічно.

Сюжет у цілому класичний, за винятком кількох сцен, яких у Шекспіра не було — проте це вистава “за Вільямом Шекспіром”, співтворчість драматурга й режисера. Постановка авангардна, тож чекати від неї послідовного й дослівного відтворення оригіналу не варто. Проте, на думку Інформатора, точно варто оцінити те, як відчитує “Гамлета” Франківський драмтеатр.

Читайте також: Огляд вистави “Коляда та й плєс … ізпрежди віка…” від Франківського драмтеатру

Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.

Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com