Поговоримо про РАС | що це таке і як його визначити

Нещодавно Інформатор опитав франківців, чи знають вони що таке РАС чи аутизм. Результати можна переглянути тут. Ми вирішили поспілкуватися з психологом Оленою Кражевською про цей розлад і більше ознайомити читачів з його особливостями. 

Повідомляє Інформатор.

– Олено, розкажіть, будь ласка, нам що таке РАС?

РАС – розлад аутичного спектру – це група відхилень, які пов’язані з порушенням розвитку головного мозку. РАС відрізняється від хвороби тим, що хвороба має початок, перебіг і кінець. РАС неможливо захворіти, він супроводжує людину усе життя. Він  характеризується значними труднощами в соціальній взаємодії, спілкуванні та труднощами у поведінці (стереотипія).

Що ж означає термін “спектр”? Уявіть собі велике коло, поділене на секції. Кожна секція позначена іншим кольором. Кожна дитина матиме декілька кольорів, але не обов’язково однакових. Це означає, що різні діти з аутизмом можуть мати різну вираженість симптомів (одні говорять, інші не говорять, одні мають стереотипну поведінку, інші – ні.)

– А чи можна зрозуміти, як дитина з РАС сприймає світ?

Взагалі, у дітей з РАС тип оброблення інформації характеризується тим, що увага дитини одномоментно зосереджена на одному сенсорному каналі (аудіальному, візуальному та ін.) і в той час, як обробляється інформація, що надходить по цьому каналу, інші канали ніби «відімкнені». Це означає, коли дитина дивиться мультик, вона може бути зосереджена настільки сильно на звуку, що картинку вона може не помічати.
Так само припускають, що діти з аутизмом не тільки сприймають інформацію одноканально, а й відчувають труднощі з перемиканням уваги з одного каналу на інший, відповідно можуть мати орієнтацію лише на один канал обробки інформації – часто, але не завжди, візуальний.

– А чи у всіх дітей однакове сприйняття?

У кожного це індивідуально. Діти з РАС можуть бути або гіпо-, або гіперчутливі. Якщо друге – вони дуже зважають на подразники, зокрема, на шум і світло.  Таким дітям важко у публічному чи незнайомому місці. Коли у дитини гіпочутливість, то вона може гучно вмикати музику чи мультик. Або ж може впасти і не так сильно відчувати біль. Випадок з досвіду – у таборі хлопчик з аутизмом впав і зламав руку. Він декілька днів не відчував, що має перелом. У такому випадку важливо звернутися до спеціаліста з сенсорної інтеграції чи фізичного терапевта, аби він визначив сенсорну панель дитини і давав спеціальні вправи.

– Цікаво! Знаю з досвіду декількох батьків, що вони дізнались про діагноз дитини значно пізніше ніж могли б. Скажіть, будь ласка, чи можна самостійно при певних ознаках визначити, що в дитини РАС?

Так. Існує кілька критеріїв.

1. Стійкий дефіцит комунікації та взаємодії у багатьох ситуаціях, про що свідчить

• зниження вміння ділитись тим, що їм подобається, емоціями; діти не починають спілкування першими або взагалі уникають контакту.
• дефіцит у розумінні і використанні жестів, можлива повна відсутність невербальної комунікації
• дефіцит вміння розвивати, підтримувати та розуміти стосунки  людей

2. Обмежені, повторювані зразки поведінки, інтереси чи діяльність, про що свідчать щонайменше дві з наступних ознак:

• стереотипні або повторювані моторні рухи, стереотипне використання речей чи мовлення
• наполягання на подібності, постійне бажання жити у режимі
• засмученість через незначні зміни, труднощі з перемінами
• ходити однаковим маршрутом і їсти однакову їжу щодня
• надзвичайно обмежені, зациклені інтереси
• гіпер- або гіпочутливість до отриманої сенсорної інформації (байдужість до болю / температури, негативна реакція на конкретні звуки чи текстури, надмірне обнюхування чи обмацування об’єктів, захоплення спогляданням світла чи рухів)

3. Симптоми призводять до істотних порушень у соціальній, професійній та інших важливих сферах функціонування.

4. Ці порушення не пояснюються інтелектуальною неповносправністю (розумовою відсталістю) чи загальною затримкою розвитку. Інтелектуальна неповносправність і розлад спектру аутизму часто співіснують. Рівень соціальної комунікації має бути нижчим за загальний рівень розвитку.

Якщо наявні кілька з цих пунктів, потрібно звернутися до спеціаліста – дитячого невролога чи психіатра. Далі вони направлять на діагностику. Тест на визначення РАС, називається ADOS-2 . Далі психолог чи логопед займатиметься корекційною роботою.

– В такому випадку, як працюють з дитиною, в якої діагностували РАС, фахівці?

Є кілька стадій прийняття діагнозу батьками. Хтось може перебувати на стадії заперечення – відкидає факт поставлення діагнозу. Вважає, що дитину, яка не говорить, слід просто відвести тільки до логопеда. Роботу треба починати з психологом або ж все робити в комплексі – додати сенсорну інтеграцію чи фізичну терапію. В ідеалі – все має бути в комплексі, навіть якщо у дитини є запит на мову. Якщо батьки на стадії прийняття – з ними легше спілкуватися. Вони більш охоче звертаються до психолога, дефектолога.

– Ці спеціалісти працюють по певних протоколах чи методиках?

Так, звісно. Від себе рекомендую тільки науково підтверджені методики роботи з аутичними дітьми. Це:

• для дітей від 12 до 48 місяців – Денверська Модель Раннього Втручання  (ESDM)
• для дітей від 3 років – АВА-терапія
• вік від 3 до 14 років  – TEACCH терапія

Матеріал підготовлений у співпраці з Благодійним фондом “KI(N)D’S”