Сьогодні перша неділя Великого Посту. Навколо того, як правильно постити, що їсти, що робити, а що ні існує безліч тез. Що з них правда і як все ж краще проживати цей період?
Інформатор поставив найпоширеніші запитання отцеві Іванові Сасу, парохові Парафії Вознесіння Господнього.
Чи можна ставити знак рівності між поняттями “піст” і “аскеза”?
Перш за все, можемо коротко визначити, що таке піст, а що таке аскеза. Піст – це визначений час, коли християнин має добровільно, за рекомендацією Церкви, від чогось відмовитись. Найбільші акценти в пості – стримування десь у їжі. Стримання в їжі, більше молитви, більше часу на добрі справи, на милосердя. Піст це відмова від чогось, що тобі подобається, що тобі приємне, миле, але часом не є корисне. Це на якийсь певний час – зараз триває Великий Піст, це сорок днів, на які може християнин собі ставити ці постанови.
Піст – це якась частина аскези. Аскеза це постійні постанови. Дещо аскетичне життя ведуть монастирі, деякі ченці. Є особливі монастирі, так звані контемплятивні – у них монахи більше зосередженні на добровільних відмовах від чогось, на молитві. Аскеза – це стиль життя, піст – це короткочасно. Ти на якийсь час собі в чомусь відмовляєш, щоби отримати нові сили, може щось почати спочатку, щось переосмислити. Аскезу в своєму житті застосовують люди більш духовно поглиблені.
Треба дотримуватись посту всі дні цього періоду?
Це залежить індивідуально від людини. Наприклад, ми говоримо про тиждень: якщо я можу постити тільки середу і п’ятницю – це є добре. Якщо можу постити лише в п’ятницю – це також добре. В ці дні має бути строгіший піст. Субота й неділя не враховані в часі посту, бо неділя – завжди Воскресіння.
Тут важливо собі правильно розрахувати. Християнин у духовному житті десь подібний до атлета, який має робити вправи. Якщо він собі замовляє вагу, яку він не може підняти, він одразу розчарований. А якщо ми бачимо змагання – по трошки, щораз збільшує й так досягає свого максимуму. Так само й ми в духовному житті – не треба собі ставити якісь надважкі умови на піст, які нам не вдається виконати й у кінцевому результаті людина розчарована й опускає руки.
Що стосується неділі й суботи – в ці дні Церква не забороняє їсти звичайну їжу. Так само якщо випадають релігійні свята: у нас є Благовіщення, яке завжди в піст випадає. Якщо воно припадає чи на п’ятницю, чи на середу – піст скасовується й ми святкуємо, а не постимо.
Колись у нас Блаженніший Любомир Гузар розказував, що його в часі Великого Посту запросили до ресторану, дали меню: “Є піст, треба брати рибу, бо піст. Дивлюся на ціну риби – а вона в три рази дорожча за стейк. То що я мав вибрати? Ясно, що я вибрав стейк і це буде краще в моєму пості, ніж риба, яка не знати скільки коштує”. Навіть у таких речах маємо знаходити логіку: щоб було простіше, щоб не завдавати комусь зайвих клопотів. Можна зайти на гостину й казати “А це я не їм, а це від мене забери, а те подай” – буде більше проблем, ніж користі з нашого посту. Людина має пристосуватися до ситуації. Якщо ситуація справді вимагає – Господь це зрозуміє. Якщо такі винятки є – це не найстрашніше в житті.
Діти до 14 років піст не тримають, але від 14 вже повинні. Як піст працює стосовно дітей?
Це припис Церкви – дітей до 14 років піст не зобов’язує. Але якщо дитина в чомусь собі може відмовити, це буде дуже добре. В цей вік дитина розвивається, росте, багато рухається, вчиться, потребує багато енергії. Я думаю, що на цифрі 14 не треба зосереджуватись. Краще казати “припис Церкви щодо шкільної молоді” – до нашого сьогодення цей припис буде краще й правильніше виглядати.
Ми завжди зосереджуємося на тому, що основний атрибут нашого посту це відмова від чогось у їжі. Навіть коли люди сповідаються в часі посту, то найбільший гріх “з’їла/з’їв щось заборонене”. Але насправді обмеження в їжі є порогом до наших більших зусиль чогось досягнути, до більших внутрішніх відмов, до духовного розвитку. Коли людина трошки постить, у чомусь собі відмовляє, це нас стимулює до більшого обмеження в нашому духовному житті.
Нехай дітки спокійно їдять, але якщо вони себе обмежать від соціальних мереж на час посту, може від не дуже хороших компаній, від часу, проведеного в ґаджеті – це буде для них найкращий піст. Якщо вільний час вони використають для допомоги батькам, для молитви, для того, щоби повчитися, якусь книжку почитати – для молоді це є важливо, бо “нема коли”. Це насправді проблема – молоді люди, мені здається, не дуже дружать із художньою літературою, бо завжди є якісь інші справи. Відмова від соціальних мереж стимулюватиме призадуматись, бо ці речі затягують – для дітей це найважливіше.
Має бути до всього підготовка. Батьки мають бути залучені – за два тижні, наприклад розказувати, що починається Великий Піст, від чого ти, дитино, готова відмовитись?
Піст у більшості людей асоціюється із забороною на м’ясо. Як постити вегетаріанцям, які й решту року м’яса не вживають?
В часі посту є дуже багато речей, від яких ми можемо відмовитися. Від м’ясних страв, від тяжких продуктів відмовляються, але кожна людина собі визначає: “Я маю від чогось відмовитися на цей час, що краде в мене мій час, конкретно в моєму житті”. Наприклад, можна відмовитися від кави, що стосується їжі. Можна відмовитися від шкідливих звичок, наприклад паління – це також можливість зупинитися. Хтось відмовляється на час посту від алкоголю. Хто має яку проблему – хтось має проблему з нецензурними словами, це теж дуже серйозно. Хтось має якісь залежності, від того самого ґаджета, від телевізора – це також може бути піст.
Ісус набагато краще й позитивніше сприйме нашу відмову від того, що нам шкодить у духовному житті, ніж то, що ми відмовимося від м’яса. Скаже: “Ти краще їж ковбасу, але не роби гріхи”. А відмова від м’ясних страв має тебе спонукати відмовитися від того, що тобі шкодить.
“Не можна веселитися”: йдеться про гучні святкування чи загалом про будь-які зустрічі, скажімо, із друзями? Чи можна святкувати день народження під час посту?
Відносно святкувань у час Великого Посту: якщо випадає День народження, я не буду рекомендувати це не робити, бо це в будь-якому разі будуть робити. Просто принаймні можна святкувати скромніше – наприклад, не обов’язково йти в диско-клуб, можна піти спокійно в кафе, де буде спокійна музика, з’їсти піцу, замовити суші, попити каву.
Якщо такий стиль, така компанія, ми так завжди святкуємо – це можна робити, але перенести, нема проблем. Можна святкувати в два етапи: зібратися в той день у вужчому колі, бо буде несправедливо, що я йду до друга чи подружки, а в мене ми маємо пізніше зібратися.
Якщо не йдеться про грандіозне святкування – спокійно, стримано можна відсвяткувати, тим паче неділя нас не зобов’язує до строгого посту.
Заборона на музику – це саме заборона взагалі її слухати? Чи буде гріхом чути музику в кіно, рекламі чи публічному місці?
Ні, ясно, що ні. Наприклад, я їду в автомобілі, слухаю радіо, є випуски новин і між ними музика – я не маю перемикати чи боятися, що це для мене якась катастрофа. Є стилі музики тяжкі, які іноді дражнять – на час посту можна перейти на якусь легку, класичну музику. Це теж хороша нагода її для себе відкрити. Я б навіть сказав, для молодих людей, які слухають один стиль музики, якщо на час посту вони перейдуть на більш легкий, це буде для них піст.
В сучасному світі при розвитку техніки ми просто не можемо себе відмежувати. Колись ці постанови легше було зберігати, бо що була музика? Інструмент, або коли ти сам співаєш. А зараз воно влізло в наше життя: будь-які соціальні ролики – музика в них присутня, так само реклама, кафе й все інше.
Деколи буває, що в часі посту, наприклад, те саме День народження. Людина не має проблеми з алкоголем чи іншими речами, постановила собі не їсти м’яса й не пити спиртного. Але якщо десь іншого виходу нема – щоб не виглядати іншим у компанії, якщо людина трошки чогось з’їсть, я не бачу в цьому проблеми, принаймні у вихідні дні.
Про що повинен бути піст в ідеалі?
Родичі й знайомі настановляють одне одного, що піст – це відмова від їжі. Піст взагалі це елемент культури, ми маємо правильно готуватися й підходити до нього, ми маємо цьому вчитися. Не треба вказувати, хто від чого має відмовлятися – кожен має сам подумати, без чого він, здається, жити не може. Найважливіше розуміння – чому я від цього відмовляюся? Бо я люблю Бога, це найменше, що я можу йому дати за те, що я не до кінця роблю те, що маю робити.
Коли йдеться про християнський піст, він безпосередньо пов’язаний із молитвою й сповіддю. Якщо молитви не буде – це не буде піст, це буде дієта. Піст, коли він пов’язаний із молитвою, з покаянням – це правдивий християнський піст.
Нам здається, що дуже важко відмовитись від деяких речей. Але якщо себе налаштовувати й молитися – все вийде. Найважливіше: коли християни роблять собі постанови на піст, не треба розчаровуватись, коли щось не вийде. Бог каже: “Давай, починай знову. Завтра новий день, давай”. Деколи ми щось робимо, кажемо “Не буду то їсти“. Раз з’їв – це означає що все, двері відкрилися до ковбаси? Ні, ти сьогодні зробив так, але завтра ти можеш це виправити. Бог каже: “Ти сьогодні впав, але завтра ти можеш піднятися”.
Ми не маємо дбати лише про себе в часі посту. Будь-що легше вирішити в колі спільноти, ніж особисто. В колі сім’ї, в колі друзів. Наприклад, молода компанія, йде зараз піст, від чого ми готові відмовитися? Зав’язуємо, наприклад, грати в онлайн-ігри. Це дуже класно й воно перевищить будь-що. Коли ми будемо десь старатися постити, бо ми цього хочемо, але в цей час не будемо в спільноті Церкви – такий піст теж дуже толку не дасть. Це час нашої внутрішньої перебудови, деколи це складно. Й коли людина бере участь у житті Церкви, тоді це все легше буде пережити. Піст не має обмежувати, він має в мені щось нове відкривати.
Читайте також: “Бог не покарає, Бог не бабайко”: розмова з отцем Іваном Сасом
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
