Чоловік, який був із сильною харизмою, непростою долею, незламною волей до життя та неабиякою силою духу. Герой історії, про яку піде мова – Микола Татевосян. На жаль, він покинув цей світ у лютому цього року, однак його добрі справи продовжують жити.
Розповідає Інформатор, покликаючись на Інформатор Калуш.
У 2014 році життя Миколи Татевосяна перевернулося з ніг на голову. Лікарі, розглядаючи його результати томографії головного мозку, в один голос стверджували, що людина з такими показниками не може ані розмовляти, ані рухати кінцівками. Але його жага до життя показувала протилежне. Зрештою він був змушений сісти в інвалідний візок. В той час доля звела його з харківським тренером з армреслінгу Вадимом Красовим. Вже за рік під його наглядом та керівництвом, Микола у Польщі стає чемпіоном світу з армрестлінгу.
В наступні роки він не покладаючи рук тренується і вже у 2019 році отримує 7 запрошень із різних країн на змагання найвищого рівня. До слова, наш герой бере участь не тільки у турнірах серед осіб з обмеженими можливостями, а й змагався з абсолютно здоровими людьми.
Продовжуючи тренуватися Микола Татевосян стає майстром України міжнародного класу з пара-армреслінгу. Він є 11 разовим чемпіоном України, 9 разовим чемпіоном Кубка світу й багаторазовим чемпіоном та призером чемпіонатів Європи та Світу. Також він рекордсмен світу в дисципліні суворий підйом на біцепс!
“На моєму рахунку понад 12 кг медалей”, — ділився свого часу спортсмен.
А потім почалась повномасштабна…
З лютого 2022 року, Микола, бувши у колясці допомагав Харкову в перші місяці повномасштабної війни. Він волонтерив, розвозив їжу по найнебезпечніших районах міста, залучаючи при цьому й інших людей з інвалідністю.
“Він був доброю і чуйною людиною й допомагав усім. І в довоєнний час і під час війни. Він показував своїм життям, що немає нічого неможливого. Він любив повторювати — Треба робити все що можеш, все що у твоїх силах, не зважаючи де ти є і використовувати будь-яку нагоду, щоб хоч якось корисним!”, — згадує про нього кохана дівчина Світлана.
Згодом, евакуйовуючись разом зі Світланою вони опиняються у Франції. І навіть там чоловік всіляко допомагав нашим захисникам і постійно генерував ідеї, як це можна зробити ще ефективніше.
Доля йому в цьому сприяла. З волонтером зв’язалась одна з асоціацій і запропонувала поїздку в Ренн на футбольний матч “Ренн-Шахтар”, який мав відбутися в лютому.
“Ми вирішили на цей матч поїхати. І Миколі прийшла шалена ідея — потрібно підписати прапор у команди “Шахтар” і потім його віддати на аукціон для потреб на ЗСУ”, — розповідає дівчина.
Але 18 лютого його серце перестало битися…
“І поїздка само собою стала неактуальною. Але ті, хто організовували її, перетелефонували мені й запитали чи я поїду, чи ні. Звісно вони знали про те, що сталося. Я сказала, що “звісно ні, але є така ідея…” і вони мені допомогли її завершити”.
Французькі волонтери пошили український прапор саме для цієї ідеї. Світлані таки вдалося потрапити на той матч і підписати прапор у всієї команди. Тепер, щоб довести Миколину ідею до кінця, вона шукає великий фонд, який би погодився провести такий аукціон і допомогти Збройним силам України.
Залишайтеся на зв’язку! Ми у Facebook, Instagram, Telegram.
Надсилайте свої новини нам на пошту: informator.ivanofrankivsk@gmail.com
